Уважно роздивившись сина сусідки, вона втратила дар мови…

Віка з Іваном уже шість років разом. Пара не хотіла брати кредит на житло, жили  у його батьків і відкладали гроші. Цілком можливо, що вони б жили там і досі, однак народження дочки змусило переглянути плани на майбутнє.

Дівчинка була дуже неспокійна, батьки чоловіка, які ще були молодими і вдвох працювали, ходили сонними і виснаженими майже весь час. Івану стало шкода батьків і було прийнято рішення про покупку квартири.

Коли вони її купили, там були голі стіни, всі меблі завозились поступово. Віка поступово розпаковувала коробки з речами, дочка забирала майже весь її час.  З сусідами по під’їзду жінка ще познайомитися не встигла, але візуально вже декого запам’ятала. Особливо її радувало, що в їхньому будинку багато сімей з маленькими дітьми, буде з ким погуляти у дворі і Ані пограти, коли підросте.

Поки чоловік був на роботі, жінка знову займалася розпакуванням речей і наведенням затишку в новій, поки ще порожній квартирі. Ще стільки потрібно було розставити і розкласти, поки донечка спить. Останнім часом у дівчинки лізли зубки і робити щось було складно.

Віка подивилася в вікно, адже скоро повинен був повернутися з роботи чоловік. Він стояв у дворі і розмовляв з сусідкою з третього поверху. Симпатична жінка, приблизно її віку, начебто у неї є дитина – син, років шести. Цікаво, про що вони так жваво говорять?  Саме це питання дружина поставила чоловікові, коли вік прийшов додому. На що Іван відповів, ніби сусідка питала у нього щось по його роботі. Віка заспокоїлася.

Одного разу, коли вони з дочкою гуляли у дворі, Віка помітила неподалік ту саму сусідку з сином. Хлопчик катався з гірки, бігав навколо пісочниці, ганяв на велосипеді. Віка ніяк не могла зрозуміти, що в його зовнішності її насторожувало. Нормальний, симпатичний, веселий хлопчик. Жінка струснула головою і постаралася відігнати дивні думки.

Приблизно через тиждень вона почала перебирати старі фотографії і натрапила на фото, на якому був відображений її чоловік в дитсадівському віці. На неї з фотографії дивився син сусідки Вадим, з якого вона тільки тиждень тому не зводила очей. У жінки весь світ поплив перед очима. Чоловік їй зраджував. За її підрахунками, хлопчик народився тоді, коли вона вже була у відносинах з Іваном. Все, у що вона вірила, відразу звалилося.

Вона влаштувала чоловікові грандіозний скандал – з биттям посуду, з диким криком, таким, що Аня, злякавшись, довго не вщухала. Чоловік намагався щось сказати, але бачачи що дружина його абсолютно не хоче слухати, пішов. Повернувся він не один. Чомусь він привів Таню, ту саму сусідку, а, можливо, досі його коханку. Віка була в шоці. Вона хотіла накричати на обох і вигнати з дому, але, так ніби впала в ступор.

Чоловік  почав розповідати про те, що Таня – його однокласниця і подруга дитинства. Про те, що сім років тому вони з її чоловіком звернулися до нього з дивним проханням. Вони хотіли, щоб він став батьком їхньої майбутньої дитини. Не фактичним, а генетичним. Справа в тому, що парі ніяк не вдавалося завести дитину. Проблема була в чоловіка Тетяни. Був один вихід – запліднення донорським чоловічим генетичним матеріалом, але подружжя не хотіло дитину навмання. Невідомо, яка генетика у його виробника. Тому, їм в голову прийшла думка, попросити про цю, вельми дивну послугу, найближчого друга сім’ї. Того, в чиїх генах вони обоє не сумнівалися. Іван тоді, звісно був ошелешений таким проханням, але друзям допоміг, генетичний матеріал здав і якось потім забув про всю цю історію. Тим більше, що пара незабаром кудись переїхала.

І ось, через сім років, Іван зустрічає у дворі свого нового будинку давню знайому і розуміє, що її син – його копія. І розмовляли вони тоді про те, як жили всі ці роки. Ні, Таня нічого не вимагала, навпаки, вони з чоловіком досі були вдячні Іванові за сина.

Віка протягом розповіді чоловіка то червоніла, то бліднула, то раптом почала посміхатися. Спочатку вона не повірила в усе це, але у її чоловіка і Тані були медичні документи, які підтверджували кожне їхнє слово. А потім прийшов і чоловік Тетяни.

На сімейній нараді вирішили товаришувати, адже ніякої ворожнечі між двома сім’ями не було.