У житті я, здається, не помилилася з вибором чоловіка і переконалася остаточно в цьому днями. Він їв нишком від мене пиріжки на балконі. Було так кумедно та смішно. Як тут злитися?

Суть історії у чому. У мене є певна зайва вага. До цього я якось не особливо звертала увагу на це, красиво навіть коли у жінки є такі форми. Але згодом мені стало дискомфортно фізично. Вже фахівець мені заявив про те, що потрібно схуднути, інакше лікування не дасть ефекту.

Найбільшою проблемою була моя сила волі. Точніше її повна відсутність. Як можна встояти перед спокусою з’їсти щось смачненьке? Хоч я себе завжди докоряла за це, та тільки встояти все одно не могла.

Відкриваєш холодильник, а тут хрумка картопля з грибочками, поряд якийсь солодкий просочений тортик чи бісквіт, і все це з солодкою кавою на додачу… Сила волі на цьому закінчується.

Для схуднення таке нікуди годиться. Моєму чоловікові про це, звісно, ​​відомо. І він знайшов вихід, як мені впоратися з цією напастю. Він почав дотримуватися режиму харчування разом зі мною. Їли ми виключно варені страви і на пару. Так само, як і я, чоловік любив смачно поїсти, але йому це нічим не загрожувало, адже на моєму тлі він досить худий.

Все це легко пояснюється тим, що у нього прекрасно засвоюється їжа. Але заради мене він браво пішов на жертву і відмовив собі у задоволенні.

Спочатку це здавалося тортурою. Я могла сидіти за столом і плакати над черговою партією парених овочів чи гречки. Як же хотілося чогось смаженого чи жирного. А поруч вірно сидів чоловік і так само крізь крайнє небажання запихався куркою з гречкою. Його було не менш шкода. Але саме завдяки йому я не зривалася.

Ну хоча кого я обманюю, спроби все ж таки були, але строгий нагляд чоловіка позбавив мене всяких шансів.

Він виявив усі схованки з солоденьким і мені залишалося тільки прийняти неминучий результат долі. Але полегшало тоді, коли мені стали помітні перші результати. Я почала вільно крутити обруч, багато чого з мого одягу стало мені завеликим. Це дуже мотивувало. Проте розслаблятися не можна було.

Останнім часом я стала відчувати підозріло апетитний запах їжі в будинку. І ніяк не могла зрозуміти, в чому справа. Витяжка у нас була справна, запахи від сусідів долинати не могли. Але вони були.

А справа була зовсім не у витяжці, і не в сусідах. Даремно тільки надумувала на них. Причину всього того, що відбувалося, я дізналася випадково. Вночі мені закортіло піти в санвузол, хоча зазвичай я сплю дуже міцно, і навіть потреба не змусить мене відірватися від тепленького ліжечка. Але щось пішло не так.

Дивна річ, встаю а ліжко порожнє. Вирушила на пошуки.

І чоловіка ніде не видно, наче випарувався. Вирішила заглянути на балкон, а там була картина маслом: мій коханий стоїть і мамині беляші уплітає за обидві щоки. У білизні та тапочках. Повертається до мене, і очима бігає туди-сюди.

Я спочатку на пару секунд зупинилася, а потім почала сміятися. Та як тут злитися на такого? А уявити ще веселіше. Начальник фірми ховається від дружини на балконі, щоб з’їсти біляш.

Як згодом стало відомо, мама його підгодовувала періодично. Він, каже, став ще худішим і вже одяг йому великий. Так і вийшло. Сміху було. Ми з ним прийняли взаємне рішення, щоб він ходив іноді їсти до свекрухи. А то зовсім худеньким стане.

Так, все-таки є везіння у мене в житті. Далеко не кожен зміг би від чогось відмовлятися для своєї коханої жінки.