У всьому собі відмовляю, щоб сестрі копійкою допомогти. А вона з чоловіком у ресторанах на ці гроші ласує!

З молодшою ​​сестрою Валерією ми не дуже близькі. Нейтрально один до одного. Дається взнаки різниця у віці. Та й ставлення батьків до нас обох було, м’яко кажучи, різним. Валерія у нас загальна улюблениця, зірочка, майбутня театральна прима.

Так говорили всі, кому вдавалося побачити кривляння сестрички. А я так, принеси-подай, сіра миша, яка не повинна кидати тінь на сестру-артистку.

Усі старші класи Валерія готувалася до вступу до театрального. З тріском провалившись у першому турі, сестра всю ніч проплакала, а вранці оголосила батькам, що з кар’єрою зірки покінчено.

Чи треба говорити, що на інші предмети всю школу Валерія відверто плювала. Тому й пішла вчитися туди, куди абітурієнти з гарними атестатами гидували навіть носа сунути.

На третьому курсі, коли я вже працювала і збиралася заміж, сестра заявила батькам, що теж виходить заміж. Жодного нареченого в неї, зрозуміло, не було.

Просто Валерії хотілося звалити з дому, в якому батьки дістали її своєю турботою.

А дівка молода, кров грає, від шанувальників відбою не було. Ось тільки на пристойних хлопців, які, на мій величезний подив, все ж таки водилися в її оточенні, Валерія категорично не хотіла звертати уваги.

Тому повела до РАЦСу Юрку, місцевого хулігана в кепочці. Щоправда, доволі симпатичного. Юра досить швидко зрозумів, що дружину краще виховувати “батогом”, а “пряник” залишати собі.

Сестра якийсь час терпіла і не скаржилася. Коли ж їй прямим текстом говорили, що чоловік її, як зараз модно говорити, aб’юзeр, вставала на захист коханого.

Ви не розумієте, у нього така душевна організація. Ага, і лексикон.

Особисто мені немає справи до того, яким саме чином сестра зливає своє життя. В мене своя сім’я, діти, чоловік. Мені до цих мексиканських пристрастей, як до лампочки, чесно. Але ж у нас є мама, дбайлива і любляча. Щоправда, це стосується, в основному, тільки до Валерії. Хоч мати й твердила все життя, що любить нас однаково.

Виглядало це приблизно так:

— Я люблю тебе і сестру рівною мірою, тому ти маєш віддати гарну сукню, подаровану бабусею, сестрі, щоб вона не плакала.

Коли сімейне життя почало закручуватися в надто тугий вузол навколо сестриної шиї, мама кинулася до мене.

— Ти винна, ні, ти зобов’язана допомагати сестрі у складній ситуації! Подивися, їй нема чим годувати дітей! А у вас холодильник ломиться від продуктів.

Я намагалася спокійно сказати, що все це ми з чоловіком заробили самотужки. Чому б Юрчику не влаштуватися на роботу, спитала я.

Мама аж задихнулася:

— Як ти не розумієш, він має складний характер, йому непросто сходитися з людьми.

А сидіти на шиї біля тещі йому, отже, легко та весело, відповіла я. Мама почала плакати та заламувати руки. Мовляв, сестра без тебе пропаде і таке інше. Порадилися з чоловіком, вирішили дати Валерії деяку суму. До речі, хотіли на ці гроші дітям спортивний куточок купити!

Мама, дізнавшись, що я перевела сестрі гроші, розпливлася в посмішці. Валерія обмежилася сухим «дякую» у повідомленні.

За моїми підрахунками, цих грошей сестрі мало вистачити на два-три місяці. Так, довелося б утиснутись, але хіба це не найрозумніший вихід у ситуації, що склалася.

Проте через три тижні мама знову заговорила про те, що сім’я сестри мало не голодує. І поміж справою промовилася, що, мовляв, Юрчик з Валерією сильно втратили після останнього походу до ресторану.

Я мало не впала.

— Подумаєш, одного разу вийшли до людей. Що ж їм на чорному хлібі сидіти до кінця життя?!

Я полізла до соцмережі на сторінку сестри. І точно, ось вона, така вся з себе красуня в відвертій сукні, є, біля входу в дорогий ресторан. Ось за столиком, а ось ліниво колупається в салаті.

Ось куди пішли мої гроші, на які я хотіла порадувати своїх дітей. Просто супер!

— Значить так, — сказала я матері, — це був перший і останній раз, коли я Валерії допомагала.

Мама беззвучно роззявляла рота. Потім зібралася і почала поливати мене брудом. Я і така, і сяка. І егоїстка, і змія, яку вона на своїх грудях пригріла.

Бачачи, що я мовчу, вона зовсім розлютилася і сказала, що в такому разі в неї тепер тільки одна дочка, Валерії.

— Ось і йди до своєї донечки і разом по ресторанах ходіть, — сказала я і виставила матірку.

Так, боляче, так, неприємно. Але краще одним ударом відрубати голову, ніж різати шматочками. А сестра з матір’ю до мене ще приповзуть, я певна.