– У вашого нареченого знаєте скільки наречених було… Ми вже не можемо дочекатися коли він з’їде звідси.

Чотири роки тому у спадок від бабусі я отримала двокімнатну квартиру. Практично одразу я туди переїхала. У своїй квартирі я зробила не великий косметичний ремонт, замінила деякі меблі, техніку.

Працювала я в успішній фірмі менеджером. Начальник зарплатою не обділяв, навіть премії іноді давав. Влітку я пішла у відпустку.Ми з подругою домовились, що відпочинемо від душі.

Поїхали ми вдвох на море і там я познайомилася з Тарасом. Виявилося, що він з нашого міста. На два дні раніше він поїхав і взяв мій номер телефону. Сказав, що обов’язково буде дзвонити. Своє слово він стримав, дзвонив кожен вечір. Писав смс «доброго ранку» і «на добраніч». Мені навіть це сподобалося. Тоді я  подумала, невже нарешті знайшла своє щастя.

Коли приїхали з моря він в цей же вечір примчав до мене і залишився до ранку. Дні, що залишилися  до кінця моєї відпустки, ми з подругою гуляли по клубах. Тарас з нами не відпочивав, а тільки говорив

– Відпочивай моя дівчинко, я не буду тобі заважати.

Вдень ми разом з ним проводили дуже багато часу. Він розповідав про свої плани на майбутнє. Запрошував мене до себе в гості. Квартира у нього гарна, світла. Сказав, що сам заробив на неї. Зробив ремонт на свій смак.

Я потихеньку в нього закохувалася, адже він був такий ласкавий, ввічливий на що я і повелася. В один прекрасний день він зробив мені пропозицію. Я сказала, що мені треба подумати. Тоді він сказав:

– А переїжджай до мене, та й до твоєї роботи всього 15 хвилин ходьби.

З відповіддю він мене не квапив. Я переїхала до нього. Через тиждень він став умовляти, щоб я продала свою квартиру. Сказав, що у нього є свій бізнес і туди потрібні певні вкладення для розширення. А через рік все окупиться і ми зможемо купити житло побільше. Я не хотіла продавати квартиру, тому що це була пам’ять про мою улюблену бабусю.

Був вихідний, Тарас зранку поїхав вирішувати якісь справи по роботі. Я особливо не розпитувала. Пішла мити майданчик, бо було наше чергування. Сусідів я ні разу не бачила. Раптом виходить такий елегантний чоловік з дамою під ручку. І каже таким доброзичливим голосом:

– Добрий день, Я Міша, а це моя дружина Ліна. А ви наші нові сусіди.

– Доброго дня, а я Катя. Чому нові? Тут квартира мого нареченого, а я переїхала до нього.

–  А, ну ясно. – У вашого нареченого знаєте скільки наречених було… Ми вже не можемо дочекатися коли він з’їде звідси.

– Як з’їде? Тарас сказав, що це його квартира.

– Тут жила хороша родина, а рік тому вони поїхали працювати за кордон і щоб квартира не пустувала, вони вирішили її здати. Заселився в неї ваш наречений. І почалися у нас тут веселощі, вечірки, друзі і т.д.

Я стояла мовчки й слухала, навіть не знала як на таке реагувати. Потім розмову перебила дружина:

– Михайлику ми з тобою вже запізнюємося.

Вони попрощалися і швидко почали спускатися вниз. Я прибрала на майданчику, а з голови не виходила у мене ця розмова з сусідами. Я подумала, а й справді я про нього ні чого не знаю. Адже я дотепер не знайома з його батьками, друзями.

Увечері коли він повернувся я запитала, коли ми будемо знайомитися з його батьками. Він мені відповів:

– Встигнемо ще.

Тоді я потихеньку в таємниці від нього вирішила, що треба дізнаватися, хто він і що з себе представляє. В цей же вечір я почала діяти й почала з телефону, хоча у мене немає такої звички.

Поки він був ванній, я швиденько переглянула список контактів і дійшла черга до смс. І тоді  все й розкрилося. Там було листування з якоюсь Мариною. Він їй писав, що дуже любить її, що у них скоро все налагодиться, адже він майже у мети. Скоро у них будуть гроші й вони зможуть виїхати.

Ось тільки тоді до мене дійшло, що сусіди сказали правду і нічого у нього немає. Йому потрібна була не я, а моя квартира. Тому він мене так і умовляв, щоб я її продала.

Коли він вийшов з ванни я безпосередньо сказала йому, що все знаю. Він навіть відпиратися не став, а навпаки додав:

– Так, я хотів тебе розвести, але ти виявилася не так вже й дурненька.

В цей же вечір ми розійшлися і я від нього з’їхала. Єдине, за що я йому подякувала – за щасливі моменти проведені з ним.