– У тебе ж велика пенсія!» – регулярно скиглить донька, вимагаючи купувати онукам дорогі подарунки

Раніше мені здавалося, що я гідно виховала свою доньку. А тепер я щось сумніваюся.

Щойно я вийшла на пенсію, Олена стала завзято заглядати в мій гаманець. Спочатку випитувала, скільки мені тепер платять. А потім цікавилася, чи планую я кидати своє репетиторство.

А мені й так добре. Пенсію отримую регулярно, ще й учнів набрала цього року. Працюю в гарному приміщенні, де сама собі господиня. Розклад не надто щільний – вік уже дає про себе знати.

Та й не хочеться вже рвати жили як раніше. Вихід на пенсію показав, що потрібно цінувати своє здоров’я. Мало хто доживає до належного віку. Скільки моїх подруг і друзів пішли рано через нервову роботу, просто кошмар!

Сімʼї доньки теж допомагаю, але в міру. Вважаю це своїм обов’язком. То продукти привезу з ринку, то онуків порадую поїздкою в цирк або аквапарк.

Батьки їх рідко кудись вивозять погуляти або розважитися, вважаючи це марною тратою грошей. А мені хочеться подарувати дітям трохи радісних моментів.

Мабуть, дочка із зятем на цьому моєму почутті й вирішили зіграти.

Олена ж остаточно знахабніла. Як не зайде в гості, так починає плакатися про своє сумне матеріальне становище.

– Ось Ілля знову порвав черевики, які ми йому торік купували, – скаржилася вона у свій останній візит. – І Катруся хоче ходити на танці, а костюми там шиють за кошти батьків.

Я ж прикидаюся недалекою і впритул не зчитую її натяки. Лише сумно зітхаю і погоджуюся, що ціни зараз справді високі.

Олена зрозуміла, що так мене не пройняти, і вирішила зайти з іншого боку – зіграти на моїй любові до онуків.

– В Іллі наступного місяця день народження, – нагадала мені донька. – Він сказав мені, що хоче новий телефон. Вибрав останню модель…

Я підняла брову, даючи зрозуміти, що здивована таким запитом. Адже тільки минулого місяця донька казала, що їхня сім’я зараз у режимі жорсткої економії – вони збирають на відпочинок. Хочеться їм полетіти ближче до моря на цілий місяць.

– Нам з Ігорем ну от узагалі ніяк не виконати це прохання, – сумно опустивши плечі, сказала Олена. – І в кредит залазити не хочеться. А дитина чекає…

Я й далі пила чай, гадаючи, коли ж почую заповітну фразу.

– А ти не хочеш трохи потішити онука і подарувати йому цей телефон? – нарешті випалила Альона, втративши терпіння. – Буде в нього справжнє свято.

– Вибач, але такі витрати мені не по кишені, – чесно відповіла. – Я вважаю, що в десять років дитині взагалі не потрібен дорогий телефон. Діти в такому віці не вміють ще гідно цінувати речі.

– Ну в тебе ж велика пенсія! – накинулася на мене донька. – Могла б нам трохи й допомогти, не розорилася б.

Олена почала напирати, що тепер дитина залишиться без подарунка на день народження, буде сильно сумувати і плакати.

– У тебе взагалі серце є?! – крикнула вона, коли знову отримала відмову. – Отримуєш пенсію, ще й на роботі зарплату тобі нараховують. А онука порадувати не хочеш!

Ну просто саме обурення, я не можу! Начебто я договір підписувала, що тепер зобов’язуюся утримувати сім’ю доньки до кінця віку.

Нагадала їй, що я не сиджу тут на купі грошей і на мене вони не з неба падають. Я тільки на минулих вихідних брала онуків із собою в подорож на теплоході. За два дні витратила на них усю пенсію, з батьків ні копійки не взяла. Діти були в повному захваті й навперебій ділилися враженнями.
На що донька тільки фиркнула.

– Ти сама запропонувала порадувати Іллю і Катю, а відшкодувати витрати не просила, – була відповідь. – І взагалі ти як бабуся просто зобов’язана їх балувати!

Дочка помчала до себе додому, киплячись від гніву. Навіть рукавички свої в мене залишила на тумбочці в передпокої. А мені навіть не соромно за свою відмову. Думаю, що Олена взагалі не відчуває межі між допомогою і нахлібництвом.

Розважати онуків час від часу і водити їх цікавими місцями – це одне. А вимагати з мене дороговартісні подарунки, які дітям без потреби – це інше.

Та й не хочеться перетворюватися для рідних на банкомат. Куди витратити свою пенсію, я знайду сама і без підказок рідних. І здирництвом займатися не дозволю.