У нього більше немає тещі, зате появилась любляча мама…

Василь ріс в дитячому будинку. Батьків своїх він не пам’ятає. Тата він ніколи не бачив, навіть мама не знала, хто саме був його татом. Мама багато пила і в їх квартирі часто мінялися чоловіки.  Одного дня його маму зловила білу гарячку, вона потрапила до психлікарні, а маленького Василя відправили в дитячий будинок.

Там хлопчик мріяв, як за ним прийде пара красивих, люблячих і добрих людей і забере його додому. Але, на жаль, дім у нього так і не з’явився.

Не зважаючи на це, Вася виріс добрим, чуйним  і щирим. Багато хто цієї добротою користувалися, але він на них не ображався. Після дитячого будинку хлопець вступив на зварника в одне з училищ міста.

Потім він зустрів на вулиці симпатичну дівчину, на перший погляд добру і турботливу. І якось зрослося все між ними. Незабаром одружилися і стали жити у її мами. Теща Василеві попалася чудова. Прийняла хлопця як рідного. З нею і поговорити можна було і посміятися. Та й пораду Анна Романівна слушну могла завжди дати. При цьому нітрохи не нав’язуючись.

Васі після закінчення училища вдалося влаштуватися зварювальником на завод. Зняли квартирку з дружиною, трохи згодом народилася дочка Настя. Начебто живи та радій. Сім’я, яку він так хотів, у нього, нарешті, була. Але чомусь почали псуватися відносини з дружиною. Оля перестала з ним розмовляти, на всі розпитування відповідала щось незрозуміле. І, врешті-решт, пішла, залишивши йому записку на столі та дочку на додачу.

У записці зазначалося, що Вася – чоловік нікудишній, нічого в цьому житті не добився. І дочка, швидше за все виросте такою ж, тому вона їй не потрібна. Самооцінка Василя різко скотилася вниз. Якби не теща, то, можливо, він би на себе руки наклав тоді.

Але Анна Романівна розслабитися хлопцеві не дала. Прийшла, вилаяла по-материнськи, змусила на роботу вийти (а то він тиждень не з’являвся після втечі дружини). Настю теща взяла на себе. У садок водила,  готувала. Та й прала на них обох. Загалом, допомагала чим могла. Проте ніяк не могла літня жінка зрозуміти, чому її дочка кинула цього доброго і працьовитого хлопця.

Одного разу Вася прямо в лоб запитав, чому вона з ним так возиться, адже її донька з ним не живе. “Але це вона з тобою розлучилася, а не я”, – посміхнулася теща. Подобався їй цей хлопчина, хорошим він був. Хотіла б Романівна сина такого мати, та народила дочку – вертихвістку. Вірніше, народжувала нормальну, а вертихвісткою вона пізніше стала, в процесі.

Десь місяці через чотири вертихвістка ця заявилася і стала у чоловіка вибачення просити. Добрий Василь мало не зробив цей фатальний крок. Але тут на шляху дочки встала мати. Вона просто сказала: “Синку, я їй не вірю. Обдурила один раз – обдурить і вдруге. Ми тобі кращу дружину знайдемо, ту, яка дійсно любити буде “.

І зрозумів тут Василь, що немає у нього тепер тещі. Є мама, добра і турботлива …