– У неї зарплата вище, ніж у мене. Нам трьом доводиться виживати і на менші гроші, а твоя мама ще й забирає пристойну суму щомісяця

Сестра Юля народилася раніше терміну, семимісячною. Мені тоді було 7 років. І в день народження Юлі моє дитинство закінчилося. Тому що всі, починаючи від бабусь з дідусями, закінчуючи мамою говорили:

– Уляна, ти вже велика, можеш і потерпіти, у мами з Юлею стільки клопоту!

І я терпіла. Спочатку без нової ляльки, тому що Юлі купувалися іграшки: вона ж все по лікарнях і по лікарнях. Потім терпіла без подарунків на день народження: гроші потрібно збирати, щоб Юлю відвезти в санаторій, вона ж така слабенька. Потім терпіла без черевиків, перезуваючись з зимових чобіт прямо в літні босоніжки: Юля так просить новий велосипед!

І Юля давно виросла і зміцніла, а я все терпіла. А потім у мами увійшло у звичку виконувати кожен Юлін каприз:

– Я хочу телефон, як у Тані з другого під’їзду, – вимагала сестра, – як ти не можеш купити? Навіщо ти мене народила тоді? Краще б я померла тоді, в дитинстві, навіщо мене виходжували!

Так, мама все життя при сестрі підкреслювала, що народилася вона слабенькою і її довго виходжували. У рік, коли Юля закінчила школу я зібралася заміж. Гроші на моє весілля було відкладено за кілька років до цього: постаралася бабуся з боку батька. Але весілля у мене не було.

– Юля на бюджет не пройшла за балами, будемо вчити платно, – сказала мама, – візьмемо з тих грошей, що бабуся для твого весілля накопичила.

Прикро було, жах. Юля ледарка, а треба було вчитися. Ну гаразд, розписалися ми з Іваном по-тихому і я пішла жити до чоловіка. Тоді й почалися ці щомісячні побори мами з нас.

– Юліні однокурсниці такі модні, а наша що, в лахмітті ходити буде?

– Юліні подруги на море зібралися, як це Юля не поїде, дай грошей у борг?

– Юля істерику закотила, що у нас немає грошей відсвяткувати її день народження в ресторані! Дай грошей, ні, вдома вона не хоче!

Навіть коли у мене народилася дочка мама продовжила просити. А де ще їй було взяти? Юля ж вимагає, як відмовиш? Пробувала відмовляти, коли грошей зовсім вже не було, так сестра йшла з дому на 3 дні, відключала телефон, доводила маму до стану істерики.

– Вона сказала, що з моста стрибне! – ридала мама, яка відмовилася напередодні купити Юлі новий айфон.

Я теж довго терпіла, навіть закиди чоловіка намагалася не помічати. Але один вечір переповнив чашу терпіння. Заявилися до нас обидві, і мама, і сестриця.

– Уляна, діставай заначку, – урочисто і чомусь весело скомандувала мама.

– Звідки, – питаю, – у мене заначка? Я не працюю, в декреті сиджу.

– Припини, Іван твій, мабуть, зібрав, скупердяй! – підключається сестриця.

– Дочко, у нас Юля заміж зібралася, весілля гратимемо, – каже мама.

А для мене слово «весілля», як червона ганчірка для бика. Стримуюся ледь, щоб не вигнати обох.

– Немає у мене грошей і, якщо у вас немає, то і нема чого весілля грати, – кажу, – нехай розпишеться та обійдеться без весілля.

– Ти очманіла? – починає кричати на мене мама, – Як це я рідну дочку без весілля заміж віддам? Що люди скажуть?

– А я що, не рідна тобі була, – не витримую я, – я ж заміж, якщо ти, пам’ятаєш, без весілля виходила, бо ти всі гроші, відкладені бабусею мені на весілля, віддала на освіту улюбленої Юлі!

– Ти – інша справа, – каже мама, – а Юля без весілля не може.

– Я інша справа, – кричу вже, – я другий сорт чи що? Не буде вам більше від мене, ні копійки. Як би ви не бідували. Твоя дочка рік тому закінчила навчання, нехай йде і заробляє.

Вигнала я обох. І маму, і Юлю. Ну що я, реально другий сорт чи що? Чому я своє життя повинна принести в жертву для сестри. Чоловік, який повернувся з роботи застав мене в сльозах. Дізнавшись їх причину, сказав:

– Ну нарешті до тебе дійшло. Досить ревіти. Так, у мене є відкладені гроші. Через тиждень беремо путівку і їдемо відпочивати, а з дитиною моя мама посидить 10 днів. Нічого, дочці 3 роки майже. Ми маємо право на весільну подорож.

Так і зробили. По поверненню мене чекав телефонний дзвінок від мами:

– Ах, ось як ти вчинила? Відпочивати полетіла, а нам грошей не дала. Мені довелося кредит взяти. На весілля ми вас не кличемо. І врахуй, раз так себе ведеш, то у тебе немає матері.

А я думаю, може і правда, матері у мене немає? Давно вже. Років з 7 і немає, як Юля народилася.