У мудреця запитали: чи може чоловік любити двох жінок одночасно? Він дав однозначну відповідь

Природа задумала любов як тимчасову надконцентрацію на одній людині. Інші особи, голоси та постаті блякнуть, стають невидимими та непримітними. Навіть найкрасивіші.

Згодом цей морок минає. Але поки серце перебуває у полоні кохання, все інше втрачає сенс, звук, колір та смак.

Чоловік моєї знайомої зізнався їй, що закохався у дівчину. Познайомився з нею у поїзді, коли у відрядження до Києва їздив. Спершу вона йому навіть не сподобалася. Якась дивна і химерна. А через якийсь час він зрозумів, що закоханий.

Дружина здивувалася від такої відвертості. Як це розуміти? Такими подробицями діляться із друзями, мабуть. Але ніяк не з законним подружжям. Чи це і є та сама довіра, яка виникає на третьому десятку спільного життя?

А він їй так хитро повідомляє, наче виявив у себе якийсь синдром, залежність. Щось подібне до хвороби – а-ля реактивний психоз. І нічого ганебного в цьому немає. Згодом пройде.

Треба б, по-доброму, його з хати вигнати. А чоловік каже:

“Не виганяй, я люблю тебе!”

Жінка ця не звикла приймати гарячих спонтанних рішень, вона любить докладно все обміркувати і зважувати. Вона запитує мене: як ти думаєш, буває таке? Щоб чоловік одразу двох любив?

Я відчуваю, що вона сама намагається знайти йому виправдання, що вона краще його божевільним оголосить, ніж зізнається самій собі, що любов пройшла і її ось-ось поміняють на іншу. Або не поміняють, а зручно влаштуються на двох стільцях.

Мені згадалася коротенька казка:

Один мудрець запитав:

— Ти так багато бачив і стільки всьогознаєш! Скажи, чи може чоловік любити двох жінок одночасно?

Старець замислився. Зітхнув і неквапливо відповів:

— Кохати – ні. А ось обманювати – так…