У мене чоловік зробив величезну помилку, яка тепер коштуватиме йому розлучення. Я більше не хочу з ним жити, бо він наочно продемонстрував, що в нього сім’я – це мама та сестра. А все через те, що я не дала чоловікові вкотре витратити все на зовицю. Він погодився, а потім набрав кредити

Чоловік у своїй сім’ї старша дитина. Свекруха народила своїх дітей від різних мужиків і з жодним із них не змогла вжитися, що особисто мене зовсім не дивує.

Характер свекрухи не цукор, ще й розумом Бог обділив. Вдома може не бути продуктів, але зате у її примхливої ​​донечки буде нова сукня, сота за рахунком.

Звісно, у нас зі свекрухою стосунки не склалися з перших хвилин. Вона взагалі була проти, щоб син одружився, бо розуміла, що грошей він стільки у них не залишатиме.

Справа навіть не в мені, вона будь-яку невістку б у багнети сприйняла. Для неї син – це грошепровід, який має постачати фінанси на щасливе життя донечки. А я була категорично проти такого. Зовиця вже не мала і навіть не підліток. Хочеш нову шмотку – йди і зароби на неї, а не чекай, коли мама чи брат куплять.

Торік зовиця здобула другу вищу освіту. Навчалася за рахунок мого чоловіка. Мені і ця ситуація здається дивною і ненормальною, але я прийняла пояснення чоловіка, що треба вже вивчити сестру.

Причому зовиця після першого вузу жодного дня не працювала, під час навчання, природно, теж, бо ж їй треба було зосередитися на навчанні.

Рік зовиця погуляла, відпочиваючи від тяжкого тягаря студентки, а потім надійшла на другу вищу. Мені у сім’ї чоловіка пояснювали, що перша освіта не давала можливості влаштуватися на нормальну роботу. Питання, а на який хрін його треба було тоді отримувати, залишилося висіти в повітрі.

Але ось зовиця доучилася, а працювати так і не влаштувалася. Тут навіть пояснення не треба слухати, вони тіж самі: дівчинка не може нікуди влаштуватися. Слід читати як “не хоче нікуди влаштовуватись”.

А навіщо їй напружуватись, якщо вона може спокійно жити на гроші матері та брата? Вона дуже вдало влаштувалася, тож і міняти нічого не збирається.

Але зовицю навіть зрозуміти можна – дівчинці зручно так жити. А ось свого чоловіка я зрозуміти не можу. Ми з ним одружені, маємо якісь свої плани, якісь свої проблеми, а він гроші на сестру спускає.

Я перетерпіла, поки вона доучувалась, але тепер не бачу об’єктивних причин, щоб і далі її утримувати. І тим більше не бачу причин, щоб за наш рахунок відправляти її на відпочинок, а саме таке питання постало нещодавно.

Чоловік приїхав від своєї рідні задумливий, а потім оголосив, що має намір дати сестрі гроші на відпустку. Мовляв, тривале навчання та проблеми з працевлаштуванням її вимотали, людині треба відпочити, бо вона зовсім без сил.

А чи можна мене кудись у відпустку відправити? Я теж втомилась і теж без сил! Але я свою відпустку проводжу в місті, тому що у нас грошей зайвих немає, ми на іпотеку накопичуємо, а сестра обов’язково хоче відпочити на морі.

Опустимо питання, де вона встигла втомитися: воно риторичне. Але з яких заслуг відправляти її на море?

Ми з чоловіком посварилися, я сказала, що не дозволю жодної копійки з сімейного бюджету витратити на золовку: годі вже. Чоловік кричав, але потім погодився, що перегинає ціпок у турботі про сестру.

І все було б просто чудово, якби через тиждень я не дізналася, що чоловік набрав кредитів, щоб таки відправити свою золоту сестричку у відпустку. Ще й пояснив мені, що до сімейного бюджету він не залазив.

Дістала мене вся ця історія, сил уже ніяких немає. З ним розмовляти марно, це я вже зрозуміла. Йому мама на вуха сідає, розповідає, що він повинен допомагати сестричці, сам він нічого такого дивного у своїй поведінці не бачить.

А я бачу. Мені не посміхається все життя працювати на його сестру. У те, що вона зміниться, я не вірю. А ось у тому, що вона рано чи пізно зовсім пересяде на братову шию, я впевнена. Свекруха не вічна, а сама золовка навряд чи працюватиме.

Ну їх, хай живуть, як хочуть, а мені весь цей бардак не потрібний.