У мене були проблеми – мама руками розвела, мовляв, сама впорайся. У сестри зараз все один на один, як було в мене, – мама по стелі готова бігати. Так я і зрозуміла, що в цій сімʼї я сама по собі

Я чотири роки тому пережила дуже неприємне розлучення. Залишилася з дитиною на руках, поганою роботою та відчуттям безнадії. Мама тоді тільки руками розвела, мовляв, допомогти нічим не можу, та й сама винна, треба було з чоловіком мирно жити, тоді й проблем таких не мала б.

Зараз із заміжжя повернулася сестра. Теж з дитиною та маленькою зарплатою. Начебто їй належало від мами почути те саме, що й мені, але ні.

Мама тут же розвела бурхливу діяльність, поселила дочку та онуку в себе, чого мені свого часу не запропонувала навіть із ввічливості. Та мама мало не по стелі бігає, щоб вирішити всі проблеми, які трапилися у сестри.

Мені не пощастило, я вийшла заміж за тирана і маніпулятора, який до певного часу ховався за маскою дбайливого і люблячого чоловіка.

Я сама не помітила, як він м’якою лапою відвадив мене від усіх друзів та подруг, змусив перейти на роботу, де отримувала копійки, але все маскував нібито турботою про мене.

– Навіщо тобі так надриватися? Мені потрібна спокійна жінка, а ти з роботи постійно такою знервованою приходиш. Вже сім’ю я якось прогодую, я ж чоловік. А тобі, якщо вже зовсім вдома не сидиться, то знайди спокійне місце, хай платять мало, головне, щоб стаж ішов.

І я вірила, мліла і думала, що мені дістався найкращий чоловік на землі, он як за мене переживає і піклується. Кохання застигло очі.

Потім я завагітніла і чоловік взагалі мене мало не на руках носив, я почувала себе принцесою, про яку дбають, носять на руках і виконують чуть не любі примхи.

А ось після народження доньки все почало стрімко змінюватися. Чоловік, мабуть, зрозумів, що мені нема куди подітися, і почав проявляти свій справжній характер.

Почав підвищувати голос, вимагав звіту за кожну копійку, не дозволяв ні з ким спілкуватися. Постійно твердив, що я нікому не потрібна, тільки він мене підібрав, а я, невдячна, ще й смію його не слухатись.

До кінця декрету я жила з надією, що все зміниться, але прогадала. Стало лише більше претензій. Якщо чоловікові не подобалася вечеря, він міг просто скинути тарілку на підлогу і так далі.

Я не витримала і таки подала на розлучення. Було важко, чоловік дуже сильно тиснув психологічно, але на мою радість, коли нас таки розвели, він зник з мого життя.

Куди мені йти? Тільки до мами, але вона одразу зазначила, що жити з нею ми з донькою не будемо. Мені дали тиждень на пошук житла, тому що у мами мігрені, а дитина створює багато галасу.

– Чому я маю терпіти незручності? Треба було думати, коли йшла від чоловіка. Сама, напевно, конфліктні ситуації створювала, от і довипендрювалася, – “підтримувала” мене мама.

Я знайшла кімнату в комуналці, за яку просили небагато, туди ми з донькою і переїхали. Спочатку було важко одній крутитися, але згодом усе налагодилося.

За чотири роки ми вже перебралися з комуналки в квартиру, хоч і орендовану, але я зараз збираю на іпотеку, думаю, що через рік можна буде купити свою.

Всі ці роки мама не дуже цікавилася моїм життям. Якщо ми зіздвонювалися один раз на місяць, то це вважається часто. Мені було не до того, а мамі просто не цікаво.

Нещодавно вона мені зателефонувала, розповідала, що сестра розлучилася з чоловіком і зараз живе в неї.

– Бідолашна дівчинка, як вона його тільки терпіла! Треба було після першого ж крику збирати речі і йти, ми вже допомогли б.

– Ми? – Уточнила я, вирішивши, що не дочула.

Мама підтвердила, що ми, і під “ми” вона мала на увазі мене та себе. Це ж моя сім’я, як я можу залишитись осторонь? Сестра отримує копійки, а їй дитину піднімати треба.

В мені така хвиля обурення піднялася, що ледь із вух не потекло. Коли я була в такій ситуації, мати зайняла позицію “моя хата з краю”. Тепер же я маю підскочити і вирішувати проблеми сестри?

– Не можна бути такою злопам’ятною, тоді ситуація інша була, що ти порівнюєш! – спробувала гнути свою лінію мама.

Я не почала пояснювати щось, вона все одно не зрозуміє. Мені допомогу не запропонувала ні вона, ні сестра, я сама крутилася зі своєю дочкою та купою проблем. Тепер їхні проблеми не моя справа.

Вгадайте, хто зараз вважається найгіршою людиною в нашій родині? Правильно, я. Тому що наплювала на родинні зв’язки і готова кинути рідну сестру в такий скрутний момент.

Не соромно анітрохи. З мене та історія рожеві окуляри добре так струсила. Я тут сама по собі, мені це продемонстрували, а я запам’ятала.