У дитячий садок ходили дві дуже схожі між собою дівчинки, які виявилися сестрами

Ця історія сталася прямо на моїх очах. Якби мені хто розповів її, я б не повірила. Але тут сама стала очевидцем подібній ситуації …

У дитячий садок, де я працюю вихователькою, ходили дві дуже схожі дівчинки Саша і Даша. У них був всього рік різниці, але перебували вони в різних групах. Мами теж зовні були схожі, але вони навіть не віталися при зустрічі. Та й дівчатка поводилися доброзичливо між собою, але не як рідні. Минуло кілька років і схожість почала проявлятися все більше.

Садок у нас маленький, всі у всіх на виду. Почали ми задавати питання нашій завідуючій, але та все відмовлялася, мовляв, нічого не знає вона, може просто вони схожі, та й все. Прізвища у дівчаток були різні.

Сашину маму звали Віра, а Дашину – Іра. І раптом в грудні, за кілька днів до Нового року, Олександру в садок перестали водити. Всі подумали, що може захворіла дитина. Але через місяць двох дівчаток почала водити в садок Іра.

Ми не втрималися і запитали дитину, де її мама, Віра. Відповідь нас приголомшила:

– У мене тепер нова мама Іра, а стара мене більше не любить.

Після цього, ми перестали ставити будь-які питання. Іра завжди приводила дівчаток акуратно одягнених і красиво зачесаних. Та й Саша не створювала враження нещасної дитини.

На корпоративі в честь 8 Березня ми не втрималися і знову почали штормити завідуючу. Та зітхнула і розповіла нам дивовижну історію.

Виявляється, Віра вийшла заміж дуже рано. Практично відразу ж з’явилася Саша. Спочатку все було нормально, а потім чоловік почав пити. В той момент Віра завагітніла вдруге. Горе-татусь “здувся” остаточно і пішов від дружини. Сімейне життя була йому нецікавим.

Віра недовго думала і вирішила залишити свою другу дочку в пологовому будинку. Вона не бажала знову занурюватися в памперси і пляшечки, маючи на руках однорічну дитину. Умовляння близьких на неї не діяли.

Тоді її рідна сестра Іра оформила всі документи і змогла удочерити дитину. З тих пір у молодшої сестри з’явилася дочка.

Ірині було всього вісімнадцять, і вона сама була по суті дитиною. Але дівчинка змогла правильно організувати своє життя. Вона і вчилася, і працювала. Багато в чому їй допомагала рідна мама.

Незабаром, навіть маючи маленьку дитину на руках, Іра вийшла заміж за гідну людину. Віра не цікавилася молодшою ​​дочкою і жила в своє задоволення.

Випадково дівчатка потрапили в один садок. Але так, як рідні сестри не спілкувалися між собою, то і дівчатка не знали, що вони рідні. Через деякий час в житті Віри з’явився чоловік всього її життя.

І цей чоловік не хотів чужих дітей. Не довго думаючи, горе-матуся вирішила віддати Сашу в дитбудинок. Але тут знову втрутилася Іра …

Якраз в грудні у неї були суди з сестрою. Вона й чути не хотіла про опікунство і прагнула саме удочерити свою племінницю. Так Ірина в свої двадцять з невеликим стала мамою одразу двох племінниць …

До речі, вона чекає зараз малюка. Її чоловік дуже щасливий, а дівчатка з нетерпінням чекають на появу сестрички. Для всієї сім’ї ця дитина дуже бажана.

Ось так, хтось готовий пожертвувати рідною дитиною заради чоловіка, а хтось виховує чужих дітей, як своїх.

Я схиляюся перед Іриною! Нехай їй Господь допомагає у всіх починаннях!