У будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною!

Ніч, сидимо з другом  в машині біля Макдональдса, їмо бургери з картоплею. Тут стук у вікно. Відкриваю. Бомжуватого вигляду чоловік з якимись сумками в клітинку і трохи позаду, хлопець років 10-ти.

– Хлопці, дайте пару копійок, сина погодувати!

Спочатку підкотила хвиля недовіри. Знову ці жебраки на алкоголь просять, але все ж запитав у нього:

– А ти чому на роботу не хочеш піти, щоб заробити своїй сім’ї на гідне життя, як всі люди? Тобі не соромно це, з сином жебракувати?

– Вибачте …

Опустив очі якось невпевнено повернувся, взяв сина за руку і вони поволокли свої сумки геть. Не знаю чому, але щось мені підказало вийти з машини.

– Ей, мужик! А що трапилось? Чому ви о третій годині ночі тут ходите?

– Так додому ніяк добратися не можемо. Приїжджали до дружини в лікарню з села, а там такі ціни на медикаменти, що все віддав … і ще заборгував так, що навіть не знаю, як віддавати тепер … Та я ж не собі, хлопці, малого погодувати б! Цілий день нічого не їв. Мені так соромно…

Не змовляючись, удвох з другом вискочили з машини і пішли до вікна замовлень.

– Почекай, мужик!

Купили багато всього, впихнули їм в руки. Батько спочатку соромився, а потім накинувся, разом з сином на їжу.

Тим часом, ми розпитали у них, що їх електричка відходить за півтори – дві години і в планах у них спробувати доїхати зайцями в рідне село …

– А скільки коштує квиток?

– 12,50 гривень, – назвав точну суму чоловік з  повним ротом …

– 50 грн вистачить вам доїхати?

– Ой, та що ви, половини вистачить!

– Тримай, мужик,  купиш синові водички по дорозі.

– Я віддам! Спасибі вам, добрі люди, давайте запишу телефон, я через тиждень знову приїду, все поверну!

– Не треба, йдіть з Богом.

– Скажи дядькам спасибі!

Хлопчик пробелькотів, щось нерозбірливе, але очі його все сказали і без батьківського наказу.

Ніколи не забуду ті емоції, які я відчув, коли дивився услід цим двом, які поспішали до вокзалу, зі своїми  сумками, весь час озираючись …

P.s. Чомусь згадав цю історію, коли вчора мені мій син розповів, як купив у бабусі пакет якихось непотрібних йому яблук за 20 грн, які вона продавала за 4 (!) гривні, сидячи на холодному бордюрі в центрі Львова. Задумайтесь! За 4 гривні вона готова сидіти і чекати покупця, аби не жебракувати! Радий за тебе, синку! Правильно думаєш!
Коли не знаєш як вчинити, роби по-людськи!