Тяжко повірити в те, що ми втратили сина, адже зараз нам так потрібна його допомога!

Батьки повинні бути в людини завжди на першому місці. Мене так виховали і я намагалась навчити цьому свого сина. Але безуспішно. Я навіть в страшному сні не могла уявити, що він буде приділяти своїй нареченій більше часу, ніж мені. Ну я розумію,що молодість, любов…але ж це не справжня сім’я!

Нам зараз з чоловіком особливо сильна потрібна допомога. Почалися проблеми зі здоров’ям і роботи теж зовсім немає. І замість того, щоб бути в цей важкий момент з нами – зі своєю сім’єю, він просто уникає нас. Йому набагато веселіше проводити час зі своєю обраницею. Про те, що дорослим людям може знадобитися допомога, він навіть і не думає.

Я навіть не можу його зрозуміти, як радить мені багато хто. Ігнорувати мої дзвінки і робити, що тебе немає вдома, коли я приходжу – це останнє, що повинен робити справжній чоловік. Адже

 

 

коли він приходив до нас, то ми завжди допомагали. Часом, навіть жертвували власною вигодою і зручністю. Однак не отримали подібного натомість. І що нам тепер в такій ситуації робити – я не знаю. Здавалося, що все просто. Потрібно просто спробувати до нього достукатися, але ми навіть не можемо з ним зв’язатися. Ні безпосередньо, ні через друзів – взагалі ніяк.

Ми також намагалися поговорити з її батьками, але був би толк. З ними вона теж припинила спілкуватися приблизно в той же час, що і він з нами. Вони ніби разом вирішили захистити себе від усього зовнішнього світу і замкнутися. Я щиро не розумію як таке можливо. Я б могла їх зрозуміти, будь наші сім’ї неблагополучні, але ж це не так. У нас завжди в родині були гроші і ми ніколи не застосовували до них насильство. Передумов для того, щоб вони почали нас раптово ігнорувати, взагалі немає.

І тепер, коли ми не спілкувалися більше півтора року, я вже не вірю в те, що ми коли-небудь почнемо. Все це жахливо несправедливо і так бути не повинно. Друзі радять нам психолога, але ж вони навіть і не підозрюють, що у нас немає на нього грошей. Якщо було б все так просто і потрібно було тільки впоратися з душевним болем, то ми вже давно щось таки зробили. Однак проблема ніколи не буває одна. Це завжди якийсь незрозумілий комплекс, який потрібно вирішувати поступово і, бажано, технічно.

Загалом, так чи інакше, доведеться вибиратися з цієї ситуації самостійно. В свої роки я вже не вірю в чудеса. І якщо він справді не вийде зі мною на зв’язок, то я точно втратила свого сина.