– Ти завжди нас ненавиділа! Батька у мене відняла! Якби не ти, він би погодився!

У моєї молодшої сестри трагедія – чоловік кинув її й пішов до іншої. До нової співробітниці, яка два місяці тому влаштувалась до них на роботу. Настя й сама свого часу чоловіка свого колишнього забрала у дівчини з сусіднього відділу. Такий ось непостійний чоловік.

На місці сестри, я б раділа такому повороту долі. Дітей у них не було, за три роки спільного життя навіть майна спільного не було. Жили вони в знімній кімнаті, економлячи на всьому для того, щоб швидше виплатити всі борги Олега. Як тільки залишилося платити копійки, Олег мою сестру кинув і перебрався до більш забезпеченої Ані, власниці квартири поруч з роботою. Тут радіти треба, що так легко відбулася. Ось 2 дітей на шиї й такий колишній чоловік – це жах. А так – все життя попереду.

Після розлучення Настя повернулася жити до мами. Вона й далі страждає. Так страждає, що вирішила повернути колишнього чоловіка за будь-яку ціну.

Вона зробила стрижку, як у суперниці злизавши при цьому колір волосся. Стала носити схожі костюми, робити абсолютно такий же манікюр. Загалом, перетворилася наша Настя в бліду копію Ані. На роботі всі посміювалися над моєю сестрою, але та не звертала уваги. Апогеєм стало те, що Настя зрозуміла їх з суперницею принципова відмінність: в Ані є власна квартира.

Мозок моєї сестри зробив логічний висновок: щоб чоловік повернувся, треба теж отримати житло. Ні в якому разі не іпотечне! Адже не клюне Олег на чужі борги. І де ж взяти гроші на квартиру? У жалісливих родичів! Адже, якщо всі їй співчувають, то обов’язково повинні  допомогти бідоласі в її нерівній боротьбі за своє сімейне щастя. Почала вона з мами:

– Мамо, треба роз’їжджатися!

– Роз’їжджайся, хто тобі не дає? – здивовано запитала мама.

– Я виставляю квартиру на продаж! – повідомила задоволена сестра, очманілій від такої заяви, мамі.

– З чого це? Іди й зароби собі на квартиру! – обурилася мама.

З того моменту мама стала спільницею Ані.  Жити зі зрадницею Настя не змогла, зібрала речі та переїхала до нашого тата. І не просто переїхала, а ще й пристала до нього з тієї ж нісенітницею на рахунок розміну, що і до мами. Тато одружений вже років 20. Його дружина – прекрасна жінка, вона навіть з нашою мамою в хороших стосунках, а до нас завжди прихильно ставилась і підтримувала. Але на цей раз вона встала на сторону батька:

– Настя, ти з глузду з’їхала зі своїм дегенератом! Який розмін квартири? Отямся! Куди ми, на твою думку, повинні йти на старості років?

– Ти завжди нас ненавиділа! Батька у мене відняла! Якби не ти, він би погодився! – ревіла Настя.

– Ні, не погодився б. Щоб  твій Олег потім тебе на квартиру обдурив? Це вже нізащо! – тато був категоричний.

У полку зрадників все прибувало: спочатку мама, потім батько з мачухою. А тепер настала і моя черга:

– Маринко, рідненька! Ну я знаю, що ви з чоловіком на машину збираєте! Ну віддай мені ці гроші! Я іпотеку візьму, а Олегу про це не скажу! Пожалій дітей, яких ти залишаєш без батька! – сестра заломила руки.

– Стривай. У тебе ж немає дітей? – ошелешено запитала я.

– І не буде, якщо ти мені гроші не віддаси! Треба щось всього тисяч триста!

– Немає в мене грошей, тим більше – таких! Ти мене чуєш – немає! – Настя, я тобі в третій раз повторюю: таких грошей у мене немає. А якби й були, то не дала б. Тобі зайнятися нічим? – втомлено запитала я у сестри.

– Я зрозуміла! Ви в змові з його коханкою! Я зрозуміла! Зрадники! Ненавиджу вас! Ви всі пошкодуєте, як мене образили. Та тільки пізно буде! – Настя грюкнула дверима і пішла.

Вона пропала: з роботи звільнилася, телефон недоступний, а сторінки в соцмережах видалені. Переживаю за дурепу, як би не накоїла дурниць.