– Ти з глузду з’їхала? Яка з мене сурогатна матір? З мене і моїх двох вистачить!

У мене є молодша сестра, з якою ми зовсім різні. З самого дитинства вона була досить легковажною та безвідповідальною.

Зараз ми вже дорослі, але я ніяк не можу зрозуміти, як вона може так жити. Вони з чоловіком знімають квартиру, в неї  дві дочки, грошей у них практично  немає – чоловік сестри один весь час працював. Вона завагітніла майже одразу після весілля, а потім один декрет плавно перейшов у другий.

Нашій мамі було все одно, що у неї там внучки впроголодь живуть, у мами – дорогі породисті кішки. Реально, крім кішок нічого її не цікавило. Сестра дзвонила, на їжу дітям в борг просила, а мама не могла дати – коту операцію треба було дорогу робити. І жити до себе дочку тому і не пускала, думала що діти її котів замучать.

Ми з чоловіком дуже добре живемо, але ні його, ні тим більше моєї, заслуги в цьому немає. Чоловік від батьків отримав велику спадщину, яку він з величезним завзяттям примножує. Одружені ми вже 6 років, але своїх дітей у нас не було. Хоча дуже хотілося. У чоловіка по цій частині все нормально, це я бракована.

Допомагати сестрі мені чоловік забороняв і забороняє. Хоча, ми могли б виділити їй з дітьми квартиру і не брати з них оренду. Особливої ​​різниці в грошах ми б не помітили. Але чоловік проти. Він вважає, що кожен повинен сам крутитися в житті так, як може. По можливості, гроші для дітей я підкидала, але більше сестра від мене ні копійки не отримає, вона дуже мене образила.

Чоловік дуже хотів дитину, останні пару років його прямо клинило на спадкоємці. Справа дійшла до прямих погроз:

– Не буде дитини – знайду іншу. Ту, яка в змозі стати матір’ю.

ЕКО не дало результатів. Варіант з сурогатною матір’ю розглядати було страшно: хіба мало яка попадеться. Тоді я запропонувала сестрі обмін: вона мені виносить дитину, а ми з чоловіком віддамо їй квартиру. Не на словах віддамо, а напишемо дарчу відразу після вдалого зачаття. Дитина, природно, повинна була бути моя і чоловіка.

– Ти з глузду з’їхала? Яка з мене сурогатна матір? Я більше  вагітніти не збираюсь! З мене і моїх двох вистачить! – покрутила пальцем біля скроні сестра.

Я вмовляла, зверталась до її розуму – 9 місяців мук за квартиру не можна порівняти з 30 роками іпотеки. Сестра стійко стояла на своєму – ні і все. Ну ні, так ні. На наші відносини її відмова не особливо вплинула – я й надалі надавала їй посильну, тобто таємну від чоловіка, допомогу.

Ми з чоловіком звернулися в клініку здали аналізи і матеріали, нам знайшли підходящу жінку. Та й в грошах ми заощадили – вартість квартири, яку я пропонувала сестрі, була набагато вищою загальної вартості послуг сурогатної матері і клініки.

Ми були на 4 місяці вагітності, коли я дізналася про те, що сестра теж чекає дитину і збирається народжувати. А як же її запевнення в тому, що більше ніяких дітей? Її цинічність мене дуже образила. Я відчула себе зрадженою і на чергове прохання сестри дати їй грошей, я відповіла відмовою.

Обірвавши всі відносини з лицемірною сестрою, я готувалася до майбутнього материнства: вибирала шпалери в дитячу, ліжечко і коляски, змітала одяг з полиць магазинів для новонароджених. А ось вагітність моєї сестри проходила інакше. Але мене це не хвилювало – я подумки вже була матір’ю і складала колискові для доньки.

На мою новонароджену дочку мамі було плювати. А ось син сестри – єдиний онук, розтопив серце бабусі. Мама все ще проти пустити сім’ю дочки до себе, але вже не проходить повз їх безгрошів’я.

У чоловіка сестри з’явилися проблеми з роботою – під час вагітності сестра часто лежала на збереженні і її чоловік дістав начальство з лікарняними і невиконанням плану. Його звільнили напередодні пологів. Про кого згадала бідна багатодітна сестра? Правильно – про свою старшу дуру-сестру з бездонним гаманцем.

Вийшло як: мені допомогти, не безкоштовно, вона відмовилася. А сама народила, не думаючи за які гроші вони будуть жити. І раз вона мені не допомогла в скрутну хвилину, чому мене зараз повинні турбувати її труднощі? Вона прекрасно знала, що чекає її в разі народження третьої дитини – ще більша злидні. А ще й мама, в нападі турботи про єдиного внука, зажадала від мене щоб ми з чоловіком надали родині сестри житло:

– Май совість: у вас 2 квартири, а у сестри 3 дітей і знімне житло. Поділися, а?

Як іграшкою в дитинстві – поділися! Причому, я повинна поділися. Не вона зі мною щастям материнства, а я з нею квартирою!

Може, я й не права, але мені дуже прикро що так вийшло. Сестра мене зрадила своєю вагітністю. Я розумію, що вона не планувала, але ж вона говорила, що ні за які гроші більше не народить! Вона ж мене обманула і я дуже зла на неї. Хоча, дивлячись на дочку, я думаю про напівголодних племінників…