-Ти взагалі ніхто і не маєш права виганяти мою дочку!

У своєму житті я звикла всього добиватись сама, мене з дитинства цього навчила мама. Я сама вступила на бюджет, сама знайшла роботу, от тільки вдало вийти заміж у мене не вийшло.

Наші сімейні проблеми почались минулого року, коли будинок, в якому ми з чоловіком купили квартиру в іпотеку, був остаточно зданий. Платити за знімання і іпотеку одночасно нам було дуже важко. Я, як ненормальна, зраділа швидкого переїзду. Ось тільки чоловік зовсім не поспішав переїжджати.

Спочатку він говорив, що забудовник щось доробляє і жити там не можна. Потім – треба зробити ремонт, потім переїжджати. Нібито знайомих він найняв, треба ще потерпіти. Я була готова переїхати в голі бетонні стіни, аби перестати оплачувати оренду квартири і зовсім не розуміла, чому чоловік тягне час.

Днями ми з донькою зовсім випадково опинилися поруч з нашою новобудовою і вирішили подивитися, як там просувається ремонт. Відкрити двері самим у нас не вийшло. Зате нам відкрили її зсередини. І це були не робітники. Двері відчинила молодша сестра чоловіка. У квартиру вона нас не пустила, скорчила незадоволене обличчя і запитала:

– Що ти тут робиш?

У мене до неї було те саме  питання. Зате, побачивши її, я зрозуміла причину, чому мій чоловік затягує переїзд.

– Давно ти тут живеш? – поцікавилася я.

– Не твоя справа. Брат дозволив – живу і буду жити. І нічого ти з цим не зробиш. А як тільки іпотеку погасить, відразу квартиру мені відпише. Що смієшся? Мама попросить, він їй не відмовить. Так що спасибі за квартирку. – вона закрила переді мною двері.

По дорозі додому я подзвонила чоловіку і поставила його перед фактом: завтра ми переїжджаємо. Повідомила, що знаю про сестру і попросила зателефонувати їй і виставити її з нашої квартири. І пообіцяла, що за брехню він ще отримає. Приїхавши додому, я почала збирати речі. Чоловік, прийшовши додому з роботи, зробив винуватий вигляд і промимрив:

– Ти б не дозволила. А їй йти нікуди, вона квартиру знайти ніяк не може. Може, почекаємо?

Я була впевнена, що вона навіть не намагалась шукати собі житло, а лаятися на чоловіка марно – коли мене немає поруч, мати і сестра маніпулюють ним, як хочуть. На жаль, у нього занадто м’який характер.

– Навіщо їй щось шукати? Ми завтра з’їмо, вона нехай в цю квартиру заїжджає. Думаю, господиня не проти.

Рішення купити квартиру далося мені дуже нелегко: для першого внеску я продала батьківську квартиру в передмісті. Ще половину взяли у банку. І кілька років ми ледь зводили кінці з кінцями, оплачуючи одночасно 2 квартири. Дивлячись на родичок чоловіка, я довго сумнівалася: чи варто взагалі купувати спільне житло? Мій чоловік – порядна людина, правда дуже м’який. Найголовніше – не залишати його наодинці з цими піраньями.

Увечері, уклавши дочку спати, я пила чай і раділа майбутнього переїзду. Настільки пізній візит свекрухи застав мене зненацька. Вона почала кричати ще в під’їзді:

– Яке право ти маєш виганяти мою дочку з квартири мого сина? Ти там – ніхто, і звати тебе – ніяк!

З кімнати вийшла заспана донька:

– Бабусю, не кричи на маму. Ти мені спати заважаєш.

– Яка я тобі бабуся? У матері своєї спитай, де вона тебе нагуляла! – свекруха почала кричати вже на свою внучку.

Цього я стерпіти не змогла. З мене досить! Скільки можна терпіти подібне ставлення?

– Пішла геть звідси! І донька ваша, як миленька, з моєї квартири забереться. Завтра з ранку сама поїду і особисто її з речами виставлю! Забирайтеся звідси!

Я випхали свекруху в під’їзд і зачинила двері. Для себе я зрозуміла одне: якщо коли-небудь я вийду заміж вдруге, то тільки за круглого сироту. Досить з мене нахабних родичок чоловіка.