-Ти що таке робиш? Виставила вагітну доньку з двома дітьми з дому! Що ти за матір така, вони у мене сидять. Я з ними жити не хочу.

Я вже 10 років вдова. У мене двоє дітей, дочка і син. Дочці моїй 24 року й у неї вже є двоє дітей. Старшому онукові 3, внучці 1,5, а тепер вона знову вагітна. А живемо ми всі у нас, в скромній двокімнатній квартирі.

– Мамо, я не хочу до свекрухи йти жити, – надувши губи, сказала моя Люба відразу після весілля, – можна ми з Павлом у тебе поживемо, а коли він навчання закінчить, то ми житло знімати будемо.

Довелося нам тоді з сином потіснитися і жити в одній кімнаті. Звісно, для 15-річного хлопця це було незручно, та я його і розумію. Але до закінчення інституту зятем було ще два місяці.

– Мамо, я, здається, вагітна, – повідомила мені дочка в день отримання чоловіком диплома. – Павло знайшов роботу, але скоро ж мені в декрет, так що на орендоване житло у нас грошей немає, ми залишаємося тут.

Свекруха, мама Павла теж живе одна і теж у двійці, у неї, крім сина немає нікого, але дочка уперлася:

– Хто мені допоможе з дитинкою? Ну не свекруха ж! Я на тебе, мамо, розраховувала.

А мені, між іншим, в рік народження першого онука було всього 42 роки. Це 20-річним здається, що після 30-ти життя немає, а мої ровесники й старші люди, легко зрозуміють, про що я. Природно дитина дочки практично повністю лягла на мої плечі.

Я приходила з роботи й отримувала онука відразу.

– Мамо, як добре, що ти прийшла, посидь з дитиною, я хоч відпочину!

При цьому зять хотів їсти, син хотів їсти, дочка відпочивала, а я з онуком готувала їсти. Син і той казав:

– Замучила тебе сестра. Звісно, їй зручно тут, на тобі і господарство, і внук, і грошей заробити. Зі свекрухою їй було б не так вигідно. До речі, я на літо працювати влаштовуюся, щоб вдома не сидіти, а то вона і на мене малюка планує скинути.

З декрету дочка не вийшла: пішла в наступний. Зять ніяково усміхнувся і сказав, що так вийшло. Павло працював, але особливо в офісі не надривався. Їм самим грошей не вистачало, віддавали  мені тисячу в місяць. А Люба і не хвилювалась: мама допоможе і з другим.

При цьому сваха приходила, гралась з онуками, носила їм гостинці та солодощі й не більше. Тому і звістка тому, що дочка вагітна і на мою шию повісять ще одне немовляти, порадувати мене не могла.

– Мамо, вітаю, ти станеш бабусею в третій раз!
– Люба, – а ви коли-небудь плануєте придбати власне житло? Ну в перервах між процесами народження нових дітей? Де ви з трьома дітьми жити збираєтеся?

– А що, нам хіба тут тісно, ​​- здивувалася дочка, – ну брат же може переїхати на кухню спати, а до тебе в кімнату поставимо ліжечко і поселимо старших онуків!

– Ну це  вже ні, син не буде спати на кухні, а я не буду жити в кімнаті з твоїми дітьми, так не піде. Ви головою не думаєте, а ми повинні йти назустріч і жертвувати своїм комфортом? Дорослі дітей робити? Ну і відповідайте за них самі, зніміть собі квартиру, а я від такого життя втомилася.

Зять на це образився смертельно. Дочка теж. Взяли дітей і пішли. А через годину сваха дзвонить:

– Ти що таке робиш? Виставила вагітну доньку з двома дітьми з дому! Що ти за мати така, вони у мене сидять. Я з ними жити не хочу.

Ось як, вона не хоче, а я 4 роки з її сином під одним дахом прожила, де справедливість.

– Я чотири роки несла цю вахту, – кажу матері Павла, – тепер твоя черга, а я втомилася. Тебе влаштовувало, що ти раз у 2 тижні до онуків з гостинцями ходиш, тепер я теж так хочу.

Пересварилися ми всі. Потім виявилося, що Люба і не вагітна зовсім. Хибна тривога була. А сваха їх у себе не залишила, прийшла до мене в гості з коньячком і цукерками та запропонувала допомагати їм квартиру зняти на той час, поки Люба на роботу не вийде, а як підуть діти в садок, так нехай самі крутяться.

Начебто все тихо поки. Молодша внучка в садок пішла, Люба вийшла на роботу. Але від телефонного дзвінка дочки все одно лякаюся, раптом про вагітність нову повідомити хоче.

Мабуть, я погана бабуся, але у мене є своє життя, а дочка повинна сама вирішувати свої проблеми.