– Ти сама знала, за кого заміж виходила, такий красень, йому відповідати треба

У двадцять років Оля до безтями закохалася у Віталіка. Він був справжнім красенем, високим, спортивним, розумним.

Хіба могла Оля тоді подумати, що цей симпатичний хлопець, який носить її на руках, признається в коханні, дарує  подарунки, через десять років буде не помічати її, як жінку і ходити наліво, не соромлячись.

Спочатку вони були щасливі та закохані, і до весілля,  і ще п’ять років після нього. Потім Оля перша завела розмову про дитину, на кшталт, це нормально для більшості жінок, хотіти дитину від коханого чоловіка. Чоловік підтримав:

– Так, пожили для себе, давай малюка народимо.

Так через рік у них народилася дочка. Ще через два, незапланований, але не менш улюблений синок. Ніби все прекрасно, живи та радій, діти є, житло є, у Віталіка робота, яка не дуже улюблена, але дохід стабільний.

Поки Оля з дітьми, та по господарству, засумував її чоловічок і все йому не в радість. А тут ще й теща улюблена свою собачку привезла небаченої заморської породи вартістю, як хороший смартфон, веліла зберігати, як зіницю ока, вигулювати, годувати та доглядати, а сама в санаторій поїхала. Ось і довелося Віталіку на годину раніше вставати, щоб собачку вигуляти, поки дружина сніданок готує.

Так в один похмурий ранок і зустрів він прекрасну незнайомку, струнка фігура, довге волосся, вона по доріжці бігає, а він з собакою за нею спостерігає. Познайомилися, слово за слово, Віталік став і вечорами з радістю собаку вигулювати, а Оля ні сном ні духом, чому це чоловікові гуляти сподобалося, поки на дзвінок по його телефон не відповіла, поки він в душі був.

– Котик, я вже чекаю тебе, де ж ти? –  муркотів в трубці жіночий голосок.

А котик в душі намивався, щоб чистим зустрічатися зі своєю кицею, а Оля вже вкотре думала, чому це чоловік після роботи відразу в душ і бігом з собакою гуляти, без нагадувань.

Влаштувала вона крик, скандал, почала речі збирати, щоб піти від невірного чоловіка, а потім присіла і подумала, а йти-то їй нікуди. Можна, звісно, до мами, але вона у квартирі однокімнатній живе і собаку свою, заморської породи, більше внуків і дочки любить, пустить, але рада точно не буде.

Вирішила Оля залишитися з чоловіком, поки на роботу не вийде, а там видно буде, тим більше чоловік, злякавшись скандалу, такою він свою дружину не бачив ще, заявив, що це просто лихий поплутав і любить він Олю і дітей, і більше навіть дивитися на чужих жінок не буде …

Оля удала, що повірила, а що їй залишається, куди їй з дітьми йти, на вулицю? Чоловік два тижні ходив, як шовковий, а потім, мабуть, біс не дає спокою, та й дружина нікуди не збирається йти, зрозумів він, що нікуди їй подітися і пустився у всі тяжкі, навіть вдома іноді не ночував.  А Оля терпіла, лаялася, а потім плюнула, і стала жити, ніби все нормально, на автоматі готувала, прибирала, дітьми займалася.

Подрузі своїй поскаржилася, все-таки легше, коли поплачеш.

– Ні, Олю, ти як хочеш, але таке терпіти однозначно не можна, треба щось робити, йди ти від свого Віталіка, – заявила подруга і посидівши ще, пішла у свою щасливе життя, до речі, не застраховане від цього.

Це добре сказати йди, а куди йти.  Звичайно, вона бачила, як у фільмах сильні жінки брали дітей і починали нове життя з чистого аркуша і все у них виходило. Але то в кіно, а в житті Оля була звичайною жінкою, у якої не було щедрих покровителів, та й навіть просто перекантуватися не   було де. Мама відразу заявила, як тільки дізнавшись про їхні проблеми:

– Ти сама знала за кого заміж виходила, такий красень чоловік, йому відповідати треба. Ти, звісно, можеш у мене пожити з дітьми трохи, а далі що, на які кошти ти жити збираєшся? На роботу тебе навряд чи хто візьме з двома маленькими дітьми, так що живи, всі терплять і живуть, перебіситься, повернеться, не б’є, не ображає і це добре…

З мамою в Олі ніколи не було теплих відносин, тому на неї розраховувати не доводилося. А тут, мало їй сюрпризів чоловік влаштовує, так ще свекруха приїхала, не попередивши, вони були мало знайомі, вона далеко жила. Вони й бачилися, лише кілька разів, тому від її приїзду Оля нічого доброго не чекала, розповідати нічого не стала. Все одно, кожна мати свою дитину захищає.

Свекруха сама все побачила, що син вдома не ночував. Він не знав, що мама приїхала, а то й посоромився б додому не приходити. Свекруха побачила, що невістка на це ніяк не реагує.

– Так не може далі тривати, – сказала свекруха і вивела невістку на розмову.

Оля навіть не підозрювала, яка її свекруха чудова жінка, гарна, розуміюча, вони ніколи так от не розмовляли, чоловік не дуже ладнав з матір’ю і вони не їздили до неї, тому її участь була несподіваною і приємною. Вона відразу стала на бік невістки.

– Бачу я, що ти жити з ним не хочеш і бачу, що йти тобі тут нікуди, тому давайте до мене переїжджайте. У нас, звісно, не столиця, але в обласному центрі теж жити можна, поки діти маленькі зі мною поживете, роботу знайдеш, влаштуєшся. Нічого тобі тут ловити. Я знаю, що такі чоловіки не змінюються, – заявила свекруха, а помітивши здивований погляд невістки, додала, – Я також мучилася з його батьком, правда недовго, вигнала його. Мені легше було, у мене будинок батьківський був, так що я його просто з речами виставила і нічого, прожила, як бачиш. І ти проживеш, нічого своє життя витрачати.  Ти дітей пожалій, що вони бачать, як ви не розмовляєте, мовчите?

Свекруха, владнавши свої справи поїхала, а Оля задумалася. Страшно, кидати все і їхати в незнайоме місто, та й свекруху вона мало знала, як вона себе поведе. А потім зважилася, подумала, що гірше вже не буде. Чоловік не підозрюючи про її наміри, зовсім розійшовся. Добре, хоч свою пасію в дім не приводив, всі гроші на неї витрачав. Олі тільки на продукти давав залишки, але не забував вдома вечеряти та обідати і сорочки чисті брати.

Спочатку вони з дітьми поїхали погостювати, а потім і зовсім перебралися. Чоловік був шокований, приїжджав, прощення просив, назад кликав. Оля обіцяла пробачити та все забути, якщо він до них переїде, хоча розуміла, що від переїзду нічого не зміниться, горбатого могила виправить, як то кажуть. Але він не захотів, так і розлучилися.

Квартиру поділили, Оля в цьому місті іншу купила, так і живе з дітьми і знає, що завжди може розраховувати на свекруху і не вважає, що вона одна винна, що сім’я розвалилася.