– Ти сама взяла невигідний кредит, сама повинна і викрутитися. Зрозумій, так ти навчишся відповідати за свої рішення
Кілька місяців тому Оксана вийшла заміж за Віталія. До цього пара ще близько року перебувала у відносинах, під час яких обранець не був помічений ні в чому поганому.
– Гарна сім’я, – говорила Оксана, – правильні цінності, серйозні перспективи, націленість на сім’ю.
Віталік старший за Оксану на 6 років, йому зараз 33 роки, Оксані всього 27. Після весілля жити дівчина з батьківської квартири перейшла до чоловіка, в його власну дошлюбну квартиру.
– Щаслива ти, – говорили подружки та родички, – чоловік молодий, діловий, з житлом. Народжуй швидше спадкоємців, адже є куди.
Оксана не планувала затягувати питання з народженням дітей, Віталік був теж націлений на якнайшвидше збільшення сімейства. Але відразу після медового місяця постало інше питання.
– Сидимо, – каже Оксана, – я вечерю приготувала, їмо. Тут чоловік і питає.
– А що там за історія у тебе з кредитом?
– Брала, – кажу, – три роки тому брала 400 тисяч на покупку машини. Споживчий довелося брати, під великий відсоток, оскільки працювала тоді недавно, зарплата дозволяла, а на менший відсоток мої документи б не підійшли.
Віталік вислухав дружину, головою покивав, потім розмова у них перейшов зовсім на інше, а на наступний день чоловік, повернувшись з роботи, знову підняв цю тему.
– Ми живемо у мене, – сказав Віталік Оксані, – за квартиру нам платити не треба. А бюджет, я думаю, на даному етапі відносин нам слід будувати за принципом 50 на 50, тобто будемо скидатися рівними частками, скільки ти, стільки і я. Так, напевно на перших порах нам доведеться обмежити себе в харчуванні. А одягатися будемо на те, що у кожного залишиться.
Оксана просто не могла нічого сказати, тоді чоловік вирішив довести свою точку зору:
– Ось дивись, – сказав він, – квартира моя дошлюбна машина теж твоя дошлюбна. Але за квартиру я все виплатив, а за машину ти борг не віддала. Чому я повинен платити твій кредит за твою машину? Ти сама взяла невигідний кредит, сама повинна і викрутитися. Зрозумій, так ти навчишся відповідати за свої рішення. А коли віддаси, тоді у нас з тобою буде повністю спільний гаманець, всі гроші в одну скриньку.
– Тобто він мене ще й виховував все, уявляєш? – скаржиться сестрі Оксана, – Я, якщо чесно, хотіла відразу речі збирати. Мама відрадила, мовляв, він ніколи не був одружений, не знає, як і що, ну трохи скупий, але поживеш і зрозумієш переваги такого чоловіка.
Оксана вирішила почекати та подивитися, що буде. А було ось що …
-Ти ще не хочеш порадувати мене новиною про те, що я стану татом? – запитав чоловік приблизно через місяць після того, як відбулася розмова про роздільний бюджет і кредит Оксани, який вона повинна платити сама. У виховних цілях.
– Ні, – відповіла Оксана, – поки що у мене немає таких новин.
– Ось і добре, – сказав Віталік, – значить, у нас поки є час.
– Час для чого? – не зрозуміла Оксана чоловіка.
– Давай ти щомісяця будеш вносити в окремий гаманець або на окремий рахунок суму, яка хоча б приблизно дорівнює сумі твого кредиту, – видав Віталік, – я тут подумав, ти в будь-який момент сядеш в декрет і що? Вийде, що твій кредит я буду оплачувати? Але ж ми домовилися. А це буде такий накопичувальний фонд, ти в декреті, а на кредит гроші сама відклала! Хоча б кілька місяців у нас є. Я ж не закликаю тебе почекати з дитиною до моменту виплати всієї суми банку, але ти повинна бути відповідальною. Так, тобі доведеться ще скоротити свої витрати, але так буде чесно.
Допила Оксана каву, з чоловіком дійшла з дому. Він поїхав, а Оксана сіла в машину і зателефонувала шефу. Замість роботи Оксана пішла збирати свої речі та перевезла їх знову до мами на квартиру. Віталік цього кроку не зрозумів.
– Бачиш, – сказав він, – а якби ми довше прожили, а потім розбіглися? І я б весь цей час платив за твою машину? Виходить я міг би її поділити, як спільне майно? А так, мирно розійшлися. Ніхто нікому нічого винен не залишився, ніхто не в образі.
– І, правда, казковий ідіот, – висловилася сестра, – прожили б і довше, якби твій Віталік не затіяв цю метушню з кредитом за машину. Скупий, ще й прикривається правильними словами та купою підстав. І добре, що в декрет ти так і не зібралася. Чоловік повинен радувати та допомагати зробити життя кращим, а погано жити ти й сама зможеш, якщо захочеш, звісно.
Як вважаєте, права Оксана? Чи вправі вона була очікувати, що її дошлюбний кредит вони з чоловіком тепер будуть виплачувати разом?
Або правий Віталій: без нього взяла, сама і повинна відповідати за зобов’язаннями за своє майно?
Або все-таки не в принципі справа, а в тому, як чоловік подав свої переконання молодій дружині?