– Ти не можеш на мене в суд подати, ми ж родичі! І взагалі, у всьому дружина твоя винна!
У мого чоловіка – велика машина з непомірним апетитом. Нещодавно ми переїхали в новобудову на окраїні міста, і гроші на бензин у нас стали витрачатись в особо великих розмірах. Ми вирішили продати престижний джип чоловіка і купити малолітражку. Грошей навіть на доплату не потрібно було шукати – вирішили взяти японця.
Моя сестра, яка ніяк не може влаштувати своє життя, часто приходить до мене і випрошує грошей. На цей раз її прохання було настільки абсурдним, що я ледь стримувала сміх.
– Ви ж багаті, за рік-два кредит виплатите. А я, кожен раз сідаючи в подаровану вами машину, буду молитися за вашу доброту. – не відставала сестра. – Мама квартиру свою продає, мені купить неподалік від вас, як інакше мені в місто їздити? На автобусі? Васю, йди сюди! Скажи тітці: «Віддай нам машину! Я втомився пішки ходити!»
Племінник слухняно все повторив за матір’ю.
– Вася, іди, пограй. Нам з твоєю мамою треба поговорити. – відправила я дитини з кухні.
– Значить не віддаси? – сестра злобно примружила очі. – Ні так ні! Васю, скажи тьоті, що вона скнара! І збирайся, ми йдемо!
Закривши двері за сестрою і племінником, я вийшла на балкон. Вчасно – чоловік під’їхав і розлючена сестра пішла до нього. Вона розмахувала руками, намагалася обняти мого чоловіка, він її відштовхнув і пішов в сторону під’їзду.
Сестра дістала з сумки ключі й почала бити по водійських дверей, залишаючи вм’ятини. Чоловік розвернувся, взяв мою сестру за шкірку і поволік в під’їзд. Вася побрів слідом за ними. Заштовхнувши її у квартиру, чоловік дістав телефон і викликав поліцію. Сестра злякано притиснула руки до грудей:
– Ти не подаси на мене в суд, ми ж родичі! І взагалі, у всьому дружина твоя винна! Що, машину купити собі ще одну не можете? Самі з порцеляни ікру їсте, а мені машину пошкодували!
Я вирішила втрутитися:
– Коханий, може не треба так кардинально? Давай без поліції, Віка нам сама добровільно все відшкодує.
– Знаєш, що вона придумала? Почала розповідати, як я рогами за дроти чіплятися повинен. Гарна у тебе сестра, нічого не скажеш! – насупився чоловік. – Я втомився терпіти її витівки! Цього разу вона відповість за свої дії. Нехай подякує, що ціла залишилася.
– Я такого не казала! – зойкнула сестра.
– Тьотю, а ти правда лань гуляща? – з дитячої безпосередність запитав трирічний Василь. – Мама сказала так дядькові.
Я взяла племінника за руку і повела в кімнату, набираючи маму.
– Мамо, привіт. Васю можна до тебе привезти? Віка зараз в поліцію поїде, вона машину нам пом’яла. А скільки можна? Знаєш, скільки ремонт буде коштувати? Так? Чудово! Я зараз чоловікові скажу!
Включивши племіннику мультики, я повернулася до чоловіка:
– Мама сказала, що віддасть нам гроші. Вона квартиру свою в центрі продасть днями, собі дачу купить, а Віці – маленьку студію. Вона хотіла їй на ремонт гроші дати, але віддасть їх нам, в якості компенсації за сьогоднішню витівку сестри. Так і сказала, що жити Віка буде в голих стінах, раптом порозумнішає.
– Чудово! – зрадів чоловік. – Я теж нікуди не хочу їздити. Ці суди – невдячна справа.
Чоловік подзвонив в поліцію і скасував виклик. Сестру подібний вихід з ситуації не влаштував:
– Хитрі які! А жити я як буду? Хрін вам, а не гроші! Ідіть, судіться! Чи багато візьмете з матері-одиначки? А на ремонт гроші я вам не віддам! Рилом не вийшли!
Гроші мама нам віддала, як і обіцяла. Сестра на нас образилася, тепер дзвонить і вимагає, щоб ми з чоловіком зробили їй ремонт. То плаче, що не хотіла машину псувати, то каже, що так нам, буржуям, і треба.
Дякую мамі: вона купила сестрі квартиру не в нашому житловому комплексі, як хотіла, а на протилежному кінці міста. А то я б від такого сусідства з глузду з’їхала.