– Ти батько, ти тут прописаний, підеш і пропишеш малюка! Згідно із законом маєш право! Нехай вона спробує заборонити!

Іван одружений вже дев’ять років. З дружиною Наталею вони жили  добре і дружно, тільки ось з дітьми довго не виходило. Завагітніти вдалося за допомогою ЕКО, причому теж важко, далеко не з першої спроби. Звичайно, всі були щасливі, коли нарешті побачили смугастий тест. Раділи і молоді, і їх батьки з обох сторін, і сестра Івана, Людмила.

Іван з дружиною живуть у квартирі, яка належить його матері. Після весілля сина вона переїхала в невелику однокімнатну, незадовго до цього отриману нею в спадок від своїх батьків, а молодих пустила у свою двушку. Ніякі документи на квартиру не переоформляли – аж до того, що невістка так і залишилася прописаною у своїх батьків. Проте у квартирі свекрухи молоді обжилися та облаштувалися, зробили невеликий косметичний ремонт, поміняли деякі меблі, купили техніку.

Свекруха в сім’ю сина ніколи не лізла, про те, кому належить квартира, не нагадувала, відносини завжди підтримувала рівні та дружні і з сином, і з невісткою. Звістці про швидке поповнення сімейства була щиро рада, запевнила, що і син, і невістка можуть розраховувати на її допомогу. …

Розмова про прописку дитини пару тижнів назад виникла зовсім випадково. Ніхто до нього особливо не готувався і слів не вибирав. Так швидше за все, про прописку просто ніхто поки що не думав. Сиділи, пили чай, розмовляли.

– Ось народимо, пропишемо дитину, потрібно буде встати на чергу в новий садок, який за магазином, – мрійливо промовила невістка. – У нас сусідка туди своїх водить, я з нею розмовляла вчора. Дуже вона задоволена, так хвалить  все – і садок,  і вихователів, і взагалі. І водити дитину буде близько …

– Зачекайте! – перервала щебетання невістки свекруха. – Пропишемо дитини – де? Тут, чи що? А чому не у твоїх батьків, разом з тобою? ..

– Тому що ми живемо тут! – знизала плечима невістка. – Тут і поліклініка, і хороший садок, і школа. І взагалі, з якого дива я маю прописувати дитину у своїх батьків? За традицією дружина приходить жити в сім’ю чоловіка, а не навпаки …

– Ну гаразд, потім подивимося, – примирливо сказала свекруха. – Що зараз про це говорити? Зрештою, спочатку ще народити треба …

Ця фраза привела невістку в несамовитість. У неї й так з цією вагітністю все непросто, а тут ще свекруха зі своїм довгим язиком! Вечір перестав бути приємним. Невістка пустила сльозу, свекруха крутила пальцем біля скроні – що вона такого сказала-то? А щодо прописки треба подумати, і серйозно. Про це не домовлялися …

Розійшлися в напрузі. І тепер невістка обробляє свого чоловіка на предмет того, що дитина повинна бути прописана тут і тільки тут. Чомусь їй це вбилось в голову. Не хоче і чути про те, що може бути по-іншому.

– Ти батько, ти тут прописаний, підеш і пропишеш малюка! – заявила Наталя чоловікові. – Згідно із законом маєш право! Нехай вона спробує заборонити!

– Згідно із законом право я, звичайно, маю, – знизує плечима Іван. – Але по совісті – це квартира матері. Вона не хоче. Ні, ну я можу, звісно, проти її волі піти й нахабним чином прописати дитину, але як це буде виглядати? Вона і так вже багато для нас зробила, у свою квартиру пустила … Як ми потім будемо будувати з нею стосунки, ти про це подумала?

– Мамочка тобі дорожче сина, так? Мамин синочок! Не мужик, а розмазня! – істерить Наталя. – Іди та будуй стосунки зі своєю матусею!

Загалом, скандал у цьому сімействі набирає обертів.

– Начебто Наталя завжди нормальна була, адекватна, а тут дах знесло, – знизує плечима Людмила. – Може, це гормони? Уже й мене втягнули … Руслан просить з матір’ю поговорити, переконати її. З дружиною вони разом вже десять років, розлучатися не збираються. Ну нехай пропише, врешті-решт, це ж не впливає на право власності …

– А мама що говорить?

– Каже, чим далі дивлюся на поведінку невістки, тим менше хочу йти у неї на поводу. Якщо, каже, зараз вона такі кордебалету виписує на рівному місці буквально, то в разі чого ми з нею наплачемося. Мати людина старого гарту, знаєш, до всіх цих прописок у неї відношення трепетне … Я їй кажу, що зараз не ті часи, прописка – це просто реєстрація за місцем проживання, вона ні на що не впливає. Але мати стоїть на своєму. Прописати, вона вважає, завжди легко, а ось виписати, тим більше неповнолітнього, потім проблема …

 

Як вважаєте, хто з двох «істерить на рівному місці» – свекруха або невістка? І як бути в такій ситуації Івану: піти та прописати сина за місцем своєї прописки, всупереч тому, що мама проти, або уважити думку власниці квартири?