– Ти б її так не взяла. Ось і вигадали. А дівчинці відпочити треба!

Як тільки я закінчила школу і стала студенткою, то одразу переїхала в подаровану бабусею двохкімнатну квартиру. Я отримувала стипендію і знайшла підробіток в магазині. Після закінчення навчання я влаштувалась на роботу і жила спокійно сама, поки два дні тому мама не привела мені племінницю.

З Вікою ми легко знаходили спільну мову, але вона дуже сумувала.

– А коли мама прийде? – Віка зі сльозами взяла мене за руку.

Я прокинулася, подивилася на будильник – третя година ночі.

– Ти чому не спиш? – запитала я у племінниці.

– Мені страшно, я хочу до мами. Коли вона повернеться? – заплакала дівчинка.

На жаль, відповіді на це питання у мене не було. Я відкинула ковдру і скомандувала:

– Залазь, удвох не страшно.

– Дякуємо. – прошептала дівчинка.

Мою старшу сестру і її чоловіка шукають, вони пропали кілька днів тому. Сіли в машину і більше їх ніхто не бачив. Віку з садка забрала наша з сестрою мама, після дзвінка виховательки. Тоді і з’ясувалося, що сестра з чоловіком не виходять на зв’язок. Зі слів мами, на роботі їх теж не було. У мене була запланована відпустка – довелося здати квиток. Мама, яка привела до мене Віку, взагалі наполягала на тому, щоб я взяла дівчинку з собою:

– Візьми її! Дівчинці корисно морським повітрям подихати. – вмовляла мама.

Грошей на те, щоб взяти з собою племінницю, у мене не було.

– Кредит візьми, тобі ж дадуть! – відсутність коштів, на думку мами, була на заваді. – Ти на скільки поїдеш? Ключ мені дай від квартири, хіба мало що!

– На місяць. – про те, що поїздку я скасувала, я їй не сказала. – Поїзд завтра ввечері, візьму з собою Віку, нехай розвіється. Ти як тільки щось дізнаєшся про сестру, відразу пиши!

– Звичайно! – зраділа мама.

Маму я обдурила. Навіщо? Щось в її поведінці здавалося мені нелогічним. Радість на обличчі, в той час як її старша дочка невідомо де і її шукає поліція? Ця наполегливість, з якою вона виганяє внучку зі мною, теж викликала ряд питань.

На наступний день я зателефонувала мамі і сказала, що ми зібралися. Сказала, що не треба нас проводжати. Побажала удачі в пошуках і стала чекати – не дарма ж мама ключі випросила. Мама прийшла ввечері, та не одна, а з пропажею.

– Мама! – радісно кинулася Віка до моєї сестри.

Вираз її обличчя треба було бачити.

– А ви чому тут? Як? Адже ви поїхали? – мама висипала на мене град питань.

– А ти чому мені не написала що сестра знайшлася? – не залишилася я в боргу.

– Так тільки що зустрілися, випадково зовсім. – промовила мама.

– Мамо, досить брехати! Що за спектакль зі зникненням? – зажадала я пояснень.

– Віку з тобою відправити хотіли. – зітхнула мама. – Ти б її так не взяла. Ось і вигадали. А дівчинці відпочити треба! Ти сама знаєш, як у сестри твоєї з грошима туго.

Я подивилася на сестру: золоте кільце на кожному пальці, модна стрижка, дорогі туфлі і стильне плаття. Якщо нас порівнювати, то грошей немає у мене.

– А сюди чому ви прийшли? – поцікавилася я.

У двері постукали, я пройшла повз родичок і відкрила. На порозі стояла молода парочка:

– Вітаю. Ми прийшли квартиру подивитися, нам на тиждень треба. Ми дзвонили, домовлялися.

Я закрила двері, обернулася і знову зажадала пояснень.

– А чому даремно квартирі простоювати? – знизала плечима сестра. – Ми б гроші тобі віддали, чесно. Ти краще скажи, чому ви не поїхали? Ти чому дитину відпочинку позбавила?

– Може тому, що у дитини є батьки? І відпочинок дитини – їх завдання, а ніяк не моє? – відповіла я питанням на питання.

– Вікуся, ми з бабусею пішли. А ти тут залишишся. Поводься добре! Днями забіжу. – сестра почала прощатися з донькою.

– У сенсі, вона тут залишиться? – оторопіла я.

– Ну, я ж в садок написала заяву що Віки не буде. Як я її поведу? Так що у тебе поживе, ти все одно у відпустці! – сестра дивилася на мене, як на ненормальну, яка не розуміє таких очевидних речей.

– Ну вже ні! Садок – твої проблеми! Ідіть всі! Залишиш мені дитину, я її в поліцію відведу. Ясно? – нерви були на межі.

Вони пішли, сказавши пару ласкавих на прощання. А мені було прикро – обдурили, хотіли скористатися і мене ж брудом облили. Гаразд сестра, але ж мама! Від мами я такого не очікувала!