– Це Роми бабуся, а не твоя. Твоя бабуся – я!

Раніше Антоніна Миколаївна жила з сином і внуком в одній квартирі, в нашому домі. Мами хлопчика не стало, коли  Матвію було 2 роки. Потім батько з допомогою своєї мами виховував сина один майже до 5 років.

– Женя надумав женитись, – гірко повідомляла всім і кожному Антоніна в той рік, – хоче мачуху дитині привести. Та ще й без свого житла, приїжджу, та ще й з власною дитиною.

У Ані, обраниці сина Антоніни Миколаївни був син, старший за Матвія на рік. Вона знімала квартиру, працювала. Тоді наші літні сусідки розділилися на два табори. Одні співчували «хлопчикові», якому належить жити з мачухою, а інші говорили, що синові Антоніни ще пощастило, що знайшлася жінка, яка не побоялася «взяти чоловіка з дитиною».

– Вони в рівному становищі, – говорила Тамара Семенівна, – у нього син, у неї теж. Хлопці будуть братами. Ну і добре. Аню я знаю, моя невістка з нею працює. Гарна жінка, ні слова поганого сказати не можна.

Молода сім’я з двома дітьми спочатку жили у квартирі, яку винаймала Аня, а потім іпотеку взяли. Хлопчаки на диво подружилися, та й батьки проявили мудрість і постаралися не ділити дітей на свого і чужого.

– Бабуся приїжджала, – розповідав Матвій, – привезла іграшок, солодощів, мені привезла футболку і джинси й Ромі теж привезла.

А Антоніна Миколаївна аж зеленіла:

– Це Роми бабуся, а не твоя. Твоя бабуся – я!

А потім говорила всім, що мама Ані до зятя і чужої дитини підмазується, купує любов подарунками.

– Так що там купувати, – сміється приятельку Тамара Семенівна, – молодець сваха твоя, раз живуть разом, значить і внуки однаковими повинні бути. Не можна в такій сім’ї когось виділяти.

А Антоніна виділяла. З усієї сили. І подарунки везла тільки Матвію і сина не слухала, хоча він кілька разів до неї приходив один, щоб пояснити, що Матвій Аню мамою називає, відносини в родині хороші, припиняй, мовляв, розбрат між хлопцями робити.

Але бабуся вперто гнула свою лінію. А жорсткіше поговорити з мамою він не міг: кілька років, коли Матвій залишився без матері, саме бабуся взяла на себе основні турботи. Сусідки хитали головою, Роман не розумів нічого, особливо, коли бабуся забирала одного Матвія на атракціони або в зоопарк.

– Ну, Ромчику, не переймайся, – сказала одного разу Аня, – нехай Матвій з бабусею побуде, а ми з тобою поїдемо в цирк.

– І я з вами, – подав голос Женя.

Матвій з сумнівом глянув на бабусю, але вона погляду онука не помітила. Увечері Роман розповідав, як чудово він відпочив з мамою і татом. Незабаром ситуація повторилася. А на третій раз Матвій відмовився їхати з бабусею і заявив, що він поїде з татом, мамою і братом.

Пішла тоді Антоніна Миколаївна з сім’ї сина збентеженою злегка. Але політики своєї не кинула. Йде в гості до внука, бере одне яблуко, один апельсин, один банан, одну шоколадку. Щоб тільки Матвію. Але одного разу вона побачила, як внук озброївся ножем і все порізав. І не на дві, а на 4 частини.

– Всім по шматочку, – сказав він, – щоб ніхто не образився.

– Знову Матвієві тільки гостинці зібрала? – єхидно спитала Тамара Семенівна, – все по одному?

– Чого це по одному, – ображається Антоніна Миколаївна, – по два. А батьки обійдуться. Їм і так свято: одні побудуть, ми ж з хлопцями в театр на виставу поїдемо.

 

Іноді діти розумніші дорослих. І виховують нас, нерозумних. Спасибі їм, маленьким і мудрим, які вміють відкрити в нас те, що заховано десь в глибині, про що ми, буває, забуваємо: доброту, участь, любов.