«Це моє життя, тебе воно не стосується»: дочка з речами і технікою переїхала до свого хлопця …

Повертаюся з роботи, а дочка речі збирає. Не тільки одяг по сумках розіпхала, але і посуд з технікою спакувала.

Задоволена, посміхається:

– Мама, я до Колі переїжджаю!

Діані 2 місяці тому виповнилося 18. Повнолітня, здатна нести відповідальність за свої вчинки.

Питаю:

– Діана, а хто такий Коля? Може, ти нас познайомиш, для початку? Де і на які гроші ви жити будете? Хто його батьки? Чим він займається? Якось швидко ти до нього зібралася, не думаєш?

– Ой, мама, ми що, в середньовіччі живемо? І взагалі: це моє життя, тебе воно не стосується!

Я подумки попрощалася з мультиваркою, блендером і телевізором – все одно нічим цим не користуюся, нехай забирає, раз так треба. Діана сама витягла сумки до під’їзду, там їй допоміг запакувати їх в машину якийсь тип.

Гаразд, думаю, раз ти така доросла, та на здоров’я! На наступний день замки поміняла. Діані я вірю, а її Колі – ні.

Півтора тижні від дочки не було ні слуху, ні духу. Я знала, що коли-небудь вона подорослішає і полетить у доросле життя, але не думала, що це трапиться так рано. Об’явилася, подзвонила:

– Мама, ти мені за навчання заплатиш?

Я думала, що вона скучила. А ось воно як.

– Ні, сонечко, не заплачу. Ти у мене вже доросла і я не лізу в твоє життя.

– Ну капець. Дякую мамо! – глузливо відповіла Діана і кинула трубку.

Вирішила, що доросла і кричиш, що самостійна? Будь добра бути самостійною у всіх аспектах життя.

Ще пара днів пройшла. В голову почали закрадатися плани: як пристосувати кімнату дочки під робочий кабінет? Раз вона все одно у свого Колі. Меблі пригледіла, її ліжко вирішила поки не чіпати – мало що. Шафу порожню в вітальню можна віднести, чи віддати кому-небудь. Розмріялась я.

Рівно через два тижні після знаменного збору речей Діаною, піднімаюся додому: сидить моє горе цибульне в під’їзді на валізах, сльозами обливається.

– Чому не подзвонила?

– Соромно було, – носом хлюпає, – а ти мені не рада, так?

– Звичайно рада, йдемо.

У квартиру зайшли, Діана речі на місця повернула. Все, крім телевізора: його мама цього самого Колі собі залишила, в якості оплати за двотижневий постій Діани.

Колі 28 років. І коли я відмовилася платити за навчання Діани, вона звернулася до нього з цим проханням. Жити разом – Коля був згоден, а брати відповідальність за свою жінку – ні.

Цікаво, яким місцем він думав, коли тягнув в квартиру своєї матері безробітну студентку очного відділення?