– Це – мій дім, і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А якщо щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу у вас
Не склались в мене стосунки з родиною чоловіка. Його мама з сестрою були нахабними егоїстками, яким я своєю прямотою зовсім не сподобалась. Єдиною його родичкою, з якою в мене були хороші стосунки була бабуся чоловіка.
Марія Арсеніївна, коли ми тільки одружилися тому кликала нас з чоловіком до себе жити, але з переїздом ми запізнилися. Свекруха, дізнавшись про пропозицію матері, швиденько поселила до своєї матері свою старшу дочку, всупереч протестам літньої жінки. Ми з чоловіком не стали довго сумувати й взяли іпотеку.
Сестру чоловіка, Аню, товариство власної бабусі дуже не влаштовувало і вона її вижила в старий будиночок в селі, варто було бабусі вийти на пенсію. Ми хотіли забрати цю чудову бабулю до себе, але вона відмовилася:
– Мені й там буде добре. Головне – від цих якомога далі. – обнявши мене на прощання, бабуся відбула на нове місце проживання.
А під «цими» вона мала на увазі свою дочку і внучку. Ми з чоловіком зробили ремонт у бабусі в будиночку, провели їй газ. Будиночок був оформлений на бабусине ім’я, тому ми не хвилювалися, що хтось може прийти і її вигнати. Поки я була в декреті, ми з донькою проводили у коханої бабусі все літо безперервно.
Чоловік поставив баньку, альтанку. За допомогою сусіда він спорудив маленьку дитячу площадку: невелика пластикова гірка, пісочника і гойдалки. Бабуся завжди зустрічала нас різносолами – так вийшло, що жінки в родині чоловіка рано народжували, тому бабусі 60 виповниться тільки в наступному році, вона у нас ще ого-го! Навіть заміж видати не соромно.
Цього року доньці пішов четвертий рік і мені довелося вийти на роботу. Доньку ми відправили в міні-ясла на дому, подруга порадила – у неї син туди ходив. З бабусею ми зідзвонювалися і навіть листувалися повідомленнями – вона у нас сучасна, у неї навіть планшет є.
У вихідні зібралися ми до бабусі, скучили дуже. Завантаживши половину багажника подарунків, акуратно розмістивши намальовану для бабусі донькою картину, ми сіли в наш автомобіль і вже через сорок хвилин ми під’їхали до будинку.
На ділянці перед будинком коїлося щось: за альтанкою валялися порожні банки від пива, залишки м’яса, миски, немиті шампури та решітка, мангал був перевернутий, гірка була тріснута, всюди валялися недопалки, а в пісочниці спав, згорнувшись в клубок, брат чоловіка Аніи. Підійшовши до дверей, я почула крик Ані:
– Ти що, стара, де ходиш? Води мені принеси, я сказала! Що не зрозумілого?
Я віддала доньку чоловікові і увірвалася в будинок, на щастя, двері були відчинені. Аня набралась нахабства лежати на бабусиному ліжку, приклавши руку до голови. Я підбігла до неї, взяла за патли й сказала:
– Ану повтори, що ти сказала? Як у тебе язик повернувся? Швидко вибачилася і пішла геть!
Вона почала вириватися, кричачи:
– А ти тут хто така? Не твоя справа, як хочу, так і говорю з нею. Тебе забула запитати!
Я витягла її з ліжка і кинула на підлогу. Озирнувшись, я побачила що в будинку нітрохи не чистіше, ніж на вулиці. Від подальшого побиття Аню врятувала Марія Арсеніївна:
– Рідненька моя, приїхала, нарешті! А ці з’явилися вчора, я говорю – їдьте, онук з дружиною приїдуть, а вони – ми тихенько у дворі посидимо і поїдемо, а потім вломилися. Вона телефон відібрала, щоб я не подзвонила вам. Кричали всю ніч.
Я міцно обняла бабусю:
– Зараз ми пояснимо, як треба себе в гостях вести.
– Не треба, нехай іде з миром. Прибрати б тут – зітхнула бабуся.
Прибирали Аня з чоловіком під наглядом мого чоловіка. А я ще й грошей витребувала на нову гірку. Ми проводили непроханих бабусиних гостей не дивлячись на їх голосіння:
– Як я за кермо сяду? Перегар за версту, прав позбавляти.
До речі, чоловік, що спав у пісочниці, так і не прокинувся – вони його так посадили на заднє сидіння і поїхали.
Порядок в бабусиному будинку був відновлений. А от увечері Аня знову з’явилася, та не одна, а в компанії матінки.
– Якого … ти командуєш тут? – накинулася на мене свекруха.
– Ану мовчи! Сама ти краще чи що? Казала тобі – управу на Аню треба! Це – мій будинок і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу. Он – онукові віддам, або на правнучку перепишу. Дайте мені спокій! Я вас не кликала! – розлютилася Марія Арсеніївна.
Свекруха, не чекала від мами такої відсічі, поїхала з дочкою на пару. Сподіваюся, не скоро вони знову зберуться провідати бабусю.
Я не перестаю дивуватися: як у такої чудової жінки могли з’явитися настільки неприємні нащадки жіночої статі?