– Це кабала, добровільне рабство, багаторазова переплата і грабіж!
У Ніни сім’я, чоловік і двоє дітей – дочки старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Немає тільки свого житла. У шлюбі Ніна вже 10 років і до останнього часу вони з чоловіком поневірялися по знімних квартирах.
Купити свою квартиру здавалося нереальним. Дуже довго працював тільки чоловік, а Ніна сиділа спочатку з однією, потім з іншою дитиною, відчайдушно намагаючись якось підробляти, але без особливих успіхів. Пережили вони тоді непрості часи. Добре, що тепер, здається, все позаду.
Три роки тому чоловік знайшов, нарешті, хорошу роботу, яка дозволила трохи розслабитися в матеріальному плані. Крім того, молодша дочка почала більш-менш добре ходити в садок, Ніна теж вийшла на роботу – і справи зовсім налагодилися. Змогли навіть зібрати невелику суму в якості «подушки безпеки».
Це дозволило Ніні завести-таки давно відкладену розмову про покупку квартири. Чоловік її чомусь завжди був проти іпотеки.
– Це кабала, добровільне рабство, багаторазова переплата і грабіж! – твердив він.
– Але іншого способу отримати квартиру все одно немає, – зітхала Ніна. – Сподіватися на наших батьків з різних причин не доводиться. Знімати можна, це вихід – до пенсії, наприклад. А потім? На пенсію-то знімали не вийде. Зустрічати старість без свого кутка? Сподіватися на дітей? мало того, що не залишити їм у спадок нічого, так ще і повиснути у них на шиї? Ну вже ні! Тим більше, зараз вони живуть непогано.
Ніна дізналася умови в декількох банках і з цифрами в руках переконала чоловіка: щомісячний платіж їм цілком під силу – за умови, що вони працюють удвох. Можна взяти іпотеку на максимально можливий термін і платити не поспішаючи. Тоді без особливого надриву до пенсії у них буде своє житло, дах над головою, для них і для дітей, у яких теж невідомо ще, як в житті складеться …
Чоловік довго зітхав, відкладав, м’явся. Ніна наполягала, переконувала, знову і знову заводила розмову, приводила розрахунки, аргументи …
Нарешті, рік тому чоловік здався. Останнім аргументом для нього стала інформація, що зовсім необов’язково жити в кабалі всі п’ятнадцять років, такий великий термін вони взяли тільки для підстраховки. Розплатитися під силу і раніше, потрібно просто вносити щомісяця побільше. Уклали договір терміном на 15 років, в якості першого внеску внесли свої заощадження та в’їхали в нову квартиру.
Чоловік Ніни тепер схиблений на достроковому погашенні платежу. Ніна планувала платити за графіком, не особливо обмежуючи себе і дітей і вже ні в якому разі не скочуючись назад в злидні, про які залишилися жахливі спогади. У нову квартиру стільки всього треба. Навіть якщо поки не робити ремонт, для життя необхідна купа речей – меблі, пральна машина, сякі-такі штори, посуд, кухонне начиння.
Дещо у них, звісно, є, трохи пошарпане за роки поневірянь по чужих кутках, але в принципі, придатне до використання. Постільна білизна, ложки-миски, ситцеві фіранки в горошок, ще від бабусі, які, по-хорошому, давно пора пустити на ганчірочки …
– Ще чого, на ганчірочки !! – каже чоловік. – Будемо користуватися! нове ми собі тепер дозволити не можемо! У нас – ІПОТЕКА !!
Цю фразу: «У нас іпотека!» – знають тепер навіть діти.
Чоловік не дає витратити жодної зайвої копійки, все на погашення. Треба швидше розплачуватися, невідомо, що далі, поки робота є – треба гасити борг! За 15 років може статися все, що завгодно. Так навіть обов’язково хоч щось погане, так станеться, не буде так, що всі 15 років рівно і прекрасно. Втрата роботи, хвороби, розлучення, серйозні непередбачені витрати, проблеми у батьків – в будь-який момент може статися все, що завгодно, тому з боргів потрібно вибиратися якомога швидше.
Ніяких тепер походів в кіно, відпусток, обідів поза домом. Та й вдома – ніяких делікатесів. У нас іпотека, їсти можна і скромніше. М’ясо, наприклад, потрібно брати рідше, воно, кажуть, не дуже корисно, на роботі обідати принесеним з дому бутербродом з кабачковою ікрою і взагалі, з картоплі переходити на крупу і макарони – це дешевше …
– А я тобі казав, що буде непросто! – кожен раз підкреслює чоловік. – Ти сама цього хотіла. Ось тобі іпотека у всій красі …
Ніна спочатку не особливо заперечувала – хоче дострокове погашення, нехай. Згодом він зрозуміє, що все не так вже й страшно, розплатитися реально. Зрештою, сам замучиться жити в такому режимі, розслабиться і все увійде в колію.
Але чоловік не розслабляється. Він весь світиться, коли в поточному місяці вдається внести на рахунок трохи більше, ніж в попередньому, але якщо, не доведи Господи, вийшло навпаки – чоловік біситься і шукає, на чому б ще заощадити – мовляв, вибилися з графіка ДОСТРОКОВИХ платежів.
Вимикає за всіма світло, стукає у ванну, щоб не лили довго воду – у нас іпотека! Тиждень тому дочка загубила в школі кросівки – на ньому обличчя не було і дитині серйозно перепало – нові кросівки, куплені тільки в серпні, і на тобі …
Жити так далі неможливо. Так важко не було навіть в злиденні роки декрету. Такими темпами вони погасять борги років за 7-8, це плюс. Уже зовсім скоро у них буде своє житло і тоді можна буде розвернутися – смачно їсти, красиво жити, подорожувати й цікаво розважатися.
З іншого боку, для дітей ці роки – майже все дитинство. Що вони згадають, ставши дорослими? Ні походів в кіно, ні поїздок, ні атракціонів, ні кафе з аніматорами, ні днів народжень, ні зайвих іграшок – одна суцільна економія. Та й Ніна вже втомилася.
Проте все знайомі її чоловіка схвалюють і підтримують. Молодець, намагається погасити іпотеку достроково! Дійсно, жити в боргах – це погано і треба, якщо є можливість, швидше вибиратися з кабали. Зрештою, це просто вигідно – швидше розплатитися, менше накапає відсотків.
А вам яка позиція ближче – будь-яким способом вибиратися з боргів швидше, стиснувши зуби та затягнувши пояс, або платити потихеньку строго за графіком, дозволяючи іноді собі всякі приємності, адже життя у всіх одне і десяток років потім ні за які гроші не купиш?