Це буде перший день народження, коли вранці ти мені не скажеш: “Дякую, кохана, за дочку!”…

У нашій родині, з народженням дочки з’явилася маленька традиція. У день народження іменинник прокидався під наше привітання, в купі куль і потрібно було задути свічки на торті, який був дбайливо принесений в ліжко.

А день народження дочки з  першого року ми відзначали з розмахом, хоча для всіх це звичайно будуть різні поняття. Ми обов’язково запрошуємо фотографа та оператора, клоунів, замовляємо торт, кличемо багато гостей, придумуємо цікаву програму. А потім дружно переглядаємо відео і за бажанням, роздаємо гостям запис і фотографії. Ось і цей шостий день народження дочки ми почали придумувати відразу після святкування п’ятирічного ювілею.

Але ми хочемо одне, а часто виходить зовсім по-іншому. Наша найрідніша людина,  турботливий, добрий, уважний тато і чоловік, раптово помер. Крім болю, прийшли проблеми. Жити стало дуже важко, ми відмовилися від багатьох речей, які раніше були самим собою зрозумілим.

Я зайняла грошей, твердо вирішивши відзначити день народження дочки так, як ми і хотіли. У підготовці дуже допомагали подруги та родичі.

І ось настав останній день, перед шестиріччям дочки. Я з вечора прикрасила торт свічками, надула кульки й сховала в шафу. Лягаючи спати, як це часто бувало в цей рік, на мене накотився такий смуток, що сльози мимоволі полилися з очей.

“Це буде перший день народження, коли вранці ти мені не скажеш: “Дякую, кохана за дочку!” – подумки розмовляла я з чоловіком, що дуже часто траплялося останнім часом. “Кохана, вітаю тебе з народженням дочки, вона така прекрасна. Спасибі тобі!”, – обіймаючи, цілує мене чоловік. Я різко зірвався, виразно відчуваючи на тілі його тепло від обіймів. Серце шалено б’ється. Як шкода, що це всього лише сон. Я лягаю і подумки шепочу: “Спасибі, що прийшов коханий, я так сумую.”

 

– З днем ​​народження тебе, з днем ​​народження тебе, – співаючи вношу торт зі свічками в дитячу.

Сонна, задоволена дочка в купі кульок починає усміхатися і задуває свічки. А через годину лунає дзвінок. Дивлюся у вічко і крім квітів нічого не бачу. Відкриваю, а там кур’єр, простягає букет моїх улюблених квітів і подарунок.

Заношу додому, очі на мокрому місці. Ставлю квіти в вазу, беру ножиці й ми починаємо розпаковувати подарунок. Там величезна лялька, про яку вона мріяла і просила у нас її весь рік. І конверт, з листом від її хрещеного і найкращого друга чоловіка, який зараз на в Києві, і гроші, які з лишком покривають витрати на святкування дня народження.

Зараз ми з задоволенням переглядаємо записи її дитячих днів народжень, де вона, сидячи на руках тата, задуває свічки. Там друзі дитинства, які вже тут не живуть, там бабуся, якої теж з нами немає, там щастя і радісний сміх.