-Тримайся за нього, іншого такого не знайдеш, – в один голос радили подруги.

У мене був хлопець, якого всі вважали просто ідеальним. Він розмовляв на трьох мовах, підвозив безоплатно людей до метро, годував собак та інших бездомних тварин, мав власну квартиру і прекрасно до мене ставився. Всі мої подруги твердили в один голос, щоб я трималася за такого ідеального принца. І я трималася, і він мене нікуди не відпускав. Так і жили до одного неприємного випадку.

В той день Віктор прийшов додому якимось розбитим. Я відразу ж зрозуміла, що щось не те. Виявилося, він зустрів мого колишнього чоловіка, з яким я  взагалі не спілкуюся. Ніяк. У друзях у соціальних мережах його у мене немає, спільні фотографії я Віктору не показувала. Значить, він сам спеціально шукав і цікавився. Мало того, що він його просто зустрів, так Віктор до нього ще й підійшов, і завів розмову. І не просто про погоду і пиво, а про мене. Сам хлопець це мотивував тим, що хотів запитати у мого колишнього, що я за людина.  До чого це призвело? Сергій був ще тим казкарем. Він у всіх подробицях прикрасив особливості життя зі мною.

Я була в шоці. Ніколи не очікувала такої поведінки від того, кого всі навколо позиціонували як справжнього чоловіка. Але це ще півбіди. Наступного вечора Віктор спробував докопатися, що з того, що говорив Сергій правда, а що вигадка. Подібну поведінку я більше не змогла терпіти. Це все мені нагадало взаємини двох базарних баб, які пліткують за спиною про сусідку зверху. Я подивилася на свого ідеального нареченого зовсім іншими очима.

Як так можна? Любити людину і так до неї ставитися … Через кілька місяців ми розійшлися. А я зрозуміла тільки одну річ – чоловік повинен завжди залишатися чоловіком, а не перетворюватися на базарну бабу …