Три причини, через які не можна продовжувати спілкуватися з прощеним зрадником

Вибачати зрадників можна. Якщо є для цього моральні сили, можна пробачити. Але продовжувати спілкуватися із зрадником небезпечно. І пускати його знову у своє життя, до свого будинку теж небезпечно. Тому що зрадник обов’язково помститься вам за вашу великодушність. І покарає за дурість. Продовжувати стосунки із зрадником – дурість, яка буде покарана.

Вибачити – це великодушність. Продовжити спілкування – дурість. Навіть якщо зрадник начебто кається, палко дякує вам за доброту і взагалі корисний. Він може бути недурним, кмітливим, енергійним, та чи мало корисних якостей є у людини. До того ж, він так щиро кається у своїй “помилці”…

Помилку робить той, хто знову вступає у стосунки із зрадником. Навіть великий Цезар вчинив безглуздо. Він не лише пробачив Брута, який виступав проти нього зі зброєю в руках. Він цього Брута допустив до політичної діяльності. І навіть зробив своїм намісником. Ось це була нечувана дурість. Великодушність іноді межує з дурістю. А іноді порушує цей кордон…

Ну і чим усе скінчилося? Усі знають чим. Брут разом з іншими змовниками напав на Цезаря і завдав йому удару. Кажуть, Цезар був здивований і вражений, вмираючи. І сказав щось на зразок: “і ти, Бруте?”…

Звісно. А як же. Як тільки зрадник розуміє, що його пробачили, він одразу починає виношувати план помсти. І неодмінно за свою зраду вам і помститься.

1. Зрадник потай звинувачує вас у тому, що ви його змусили піти на зраду. Це ви його довели! Спершу довели. А потім ще й пропіарилися за його рахунок, доброту виявили і великодушність. Це ви робите погано, а не він! Ви йому все життя покалічили, можна й так би мовити.

2. Зрадника мучить ще й незавершене діяння. Він же збирався вас занапастити. Для цього і зрадив. Але не вийшло. Тож треба довести до кінця задум, завершити розпочате за першої зручної нагоди. Бажання нікуди не поділося. Заздрість та ненависть не зникли. Навіть посилилися.

3. Тепер зрадник знає свою натуру. Він порушив моральний закон, – усередині згорів якийсь важливий запобіжник. Гальма відмовили і більше не працюють. Спілкуватися зі зрадником – це як їздити на машині з гальмами, що відмовили. Зрадник усвідомив свою сутність і діятиме відповідно до неї. Зраджувати.

Дуже безглуздо брати на службу тих, хто зрадив когось. Навіть не нас особисто. І дуже нерозумно продовжувати стосунки із зрадником; дружити, в дмі запрошувати, спілкуватись… Це не великодушно. Це безглуздо. І неодмінно скінчиться нападом.

Можна впоратися із ворогами. А ось зрадники можуть занапастити навіть великого і сильного. Тому що великі та сильні завжди великодушні. Великодушність по відношенню до зрадника, якщо ви залишилися живі після його віроломства, – це бути якнайдалі від нього. І не пускати його ніколи у свій дім та у своє життя.