– Тобі дали дуже великий аванс, пустивши до нашої родини: так що не розчаруй мене, – приголомшила свекруха

Свекруха з першого дня намагається вказати мені, що я не рівня її сім’ї, хоча жодних особливих передумов для цього немає. Просто вона народилася в столиці, а я в провінційному містечку.

Найсмішніше, що батьки свекрухи самі приїхали до столиці з якогось села. Але свекруха дуже пишається тим, що народилася в Києві, і чоловік у неї теж родом із цього славного міста. У нього тут народилися і батьки, і бабуся з дідусем.

На відміну від своєї дружини, свекор ніколи не дозволяв собі снобізму з приводу того, що хтось корінний житель столиці, а хтось приїхав у це славне місто.

Сім’ю чоловіка назвати багатими не можна. Живуть у звичайній двушці, не старий фонд із ліпниною та історією: нічого видатного. Працюють на звичайній роботі. Свекруха десь в освіті, свекор в енергомережах.

Загалом, звичайна сім’я нічим не виділяється із сотень тисяч таких самих. Тільки свекруха своїм чванством викликає сміх, бо коли людина пишається на порожньому місці, це завжди смішно.

Я приїхала до Києва після школи. Вступила до університету, закінчила його, знайшла роботу. Загалом звичайна історія. Повертатися додому не стала: там перспективи менше, ніж у столиці.

Мені зараз двадцять вісім років, я два роки тому за допомогою батьків змогла взяти в іпотеку студію, чому дуже рада. Фактично я тепер теж столична жителька, хоч і не вроджена.

З моїм чоловіком ми познайомилися не в бібліотеці чи філармонії, а в барі. Почали телефонувати, а там і стосунки зав’язалися, через рік вирішили з’їхатися і жити разом.

Коли чоловік зробила мені пропозицію, настав час знайомства з батьками. Ми обидвоє цей момент не квапили. Я – тому що мої батьки далеко живуть. Він – мабуть, знаючи загони своєї матері.

Проте знайомство відбулося. Щоправда, свекруха з першої зустрічі намагалася викрити мене без виховання. Вона навіть зі складним сервіруванням заморочилася, чим здивувала і чоловіка, і сина: мабуть, не щодня вона викладає такі ряди столових приладів.

Я не дуже розуміюся на всіх видах виделок і ложок, але загальні принципи знаю, так що не вдарити вже зовсім у бруд обличчям у мене вийшло. Та й чоловік зі свекром старанно розряджав атмосферу.

Були й підступні питання, які мали показати мій низький рівень ерудиції, але на це я ніколи не скаржилася, а свекруха, мабуть, не стала сильно готуватися з питаннями, сподівалася, що без проблем мене зріже.

На неї вже і свекор шикав, і чоловік дивився вовком, але заспокоїлася мама чоловіка тільки після того, як свекор витяг її в іншу кімнату і щось там їй сказав.

До весілля ми з нею більше не перетиналися. Я не горіла бажанням, та й чоловік старанно захищав мене від спілкування з його мамою. Але на весіллі довелося побачитися з цією “чудовою” жінкою.

Вона подарувала мені квіти, чіпко оглянула мій зовнішній вигляд, не знайшла з ходу чого причепитися і видала:

– Тобі дали дуже великий аванс, пустивши в нашу сім’ю: так що не розчаруй мене, – заявила вона мені і гордо вийшла.

Тепер свекруха кожну нашу зустріч намагається мене підчепити або проекзаменувати. Тому наші зустрічі дуже рідкісні: тільки коли взагалі немає варіанта відмовитись.

Ось зі свекром у мене немає жодного тертя. Він і дружину свою неодноразово вже обсаджував, щоб вона припиняла ганьбити своєю неадекватною поведінкою.

Чоловік теж за мене заступається, але його слова свекруха ігнорує, а от свекра, мабуть, побоюється, то й слухає.

Мені дуже цікаво, як свекруха ставитиметься до онуків. Якщо перенесе і на них свої загони, то бачитися з ними я їй точно не дозволю.