Тітка вирішила пожити у нашій квартирі, поки ми будемо у відпустці, і навіть не спитала дозволу

У нас минулого року донька пішла до дитячого садка. І почалось! Тиждень ходимо, потім два тижні лікуємось. Хоча до дитячого садка вона хворіла лише один раз за всі три роки свого життя.

Терапевт рекомендувала нам санаторно-курортне лікування. Потрібно терміново зміцнювати дитині імунітет.

Ми з чоловіком подумали і вирішили, що так жити і справді не діло, треба доньку пролікувати. Купили путівку до санаторію і вирішили, що їдемо всією родиною на три тижні.

Так як такі речі плануються заздалегідь (я й не підозрювала, що санаторії зараз такі потрібні), то найближчі родичі вже були в курсі наших планів на відпустку. А тиждень тому мені дзвонить моя двоюрідна тітка. Коли я була маленька, вона жила недалеко від нас і навіть іноді заходила в гості. Потім вони з сімʼєю переїхали, ми також зараз із чоловіком живемо в іншому місті. Тож не бачилися ми, як би не збрехати, років дванадцять точно.

Тітка Роза – це мамина двоюрідна сестра. Але зараз і мати досить рідко з нею спілкується. Живуть вони один від одного далеко, зідзвонюються лише на якісь свята.

Ось такий привід був за два дні до того, як тітка зателефонувала мені. Вони, мабуть, як зазвичай з мамою обговорювали всі новини, що накопичилися з останнього дзвінка, і мама згадала, що я з сім’єю майже на місяць їду в санаторій.

Тьоті Розі тут же на думку прийшла геніальна ідея, ось тільки ділитися своїми планами вона ні з ким не вирішила. Через два дні тітка зателефонувала мені і буквально приголомшила:

– Ви ж всі втрьох їдете? Ось я і подумала, чого це квартира буде стільки порожньою? Приїду і поки вас не буде, я зможу і за квартирою доглянути, і сама зможу відпочити. Я вже й програму собі склала! Давно хотіла у театрі у вас побувати, ще в музей схожу і до храму!

Тітка Роза видавала інформацію як кулемет, а я слухала і не могла повірити, що це відбувається зі мною наяву.

Коли мені вдалося вклинитися в цей потік свідомості і почати говорити, що нам взагалі не треба доглядати за квартирою, з’ясувалося, що тітка вже купила квитки! Причому і туди, і назад! І за термінами навіть із нахлестом. Тобто виїхати вона мала через день після нашого повернення.

Найдивовижніше це те, що тітка Римма аж ніяк не бідний родич у звичному розумінні цього слова. Вона працює на досить пристойній посаді в одній державній структурі, і зарплата у неї втричі більша за мою.

За бажання тітка могла б запросто приїхати до нашого міста у будь-який інший час, зняти собі готель та спокійно ходити своїми музеями. Але вона чомусь вирішила, що було б непогано оселитися саме у нашій квартирі!

Я максимально коректно постаралася пояснити тітці Розі, що ми її не чекаємо. А то вона вже почала планувати, як ми їй залишимо ключі і запитувати, чи має наш дверний замок якісь особливості і як його відкривати.

Почувши, що на неї не чекають, тітка почала мене ганьбити, волати до родинних зв’язків, а потім і загрожувати. Я просто припинила розмову і поклала слухавку.

Через кілька хвилин мені вже дзвонила мама і вмовляла мене пустити тітку Розу пожити у своїй квартирі. Адже вона вже купила білет! Як таке взагалі могло статися? Як можна купити білет та запланувати жити в чиїйсь квартирі майже три тижні, навіть не спитавши дозволу господаря?

Мама в результаті сказала, що я поступаю некрасиво і треба б тітку Розу все ж таки в квартиру до себе пустити. Ще додала, що я її виставляю у негарному світлі. З мамою ми теж посварилися, але тут я вже не хвилююся, ми обов’язково помиримося.

Виїжджати нам наступного тижня, а в мене досі якийсь черв’ячок сумніву. А раптом тітка все ж таки приїде, поки нас не буде? А з мами її пуститиме жити в нашу квартиру, адже вона має ключі. Правда мама живе від нас за дві з половиною години їзди, але хто його знає.