Тітка чоловіка вимагала ремонту дачі як подарунок на свій ювілей. І неважливо, що у всієї рідні “фінанси співають романси”

Останнім часом у тітоньки мого чоловіка, Олександри Володимирівни, безпосередньо зашкалює борзометр. Вона й раніше не вирізнялася скромністю. Але зараз у своїх запитах переплюнула себе.

Знає ж, що у її сина, у нас із чоловіком та у його батьків зараз тугувато з грошима. І все одно вимагає, щоб ми розщедрилися на ремонт її дачі. У неї через місяць ювілей планується – 70 років. І хочеться отримати якийсь особливий подарунок.

Наразі дача Олександри Володимирівни придатна лише для проживання з квітня по вересень. Але родичка чоловіка з недавніх пір хоче вибиратися туди на цілий рік. Тому що в місті дуже не вистачає тиші та свіжого повітря.

І щоб плани тітки чоловіка стали можливими, потрібно провести в будиночок водопровід, зробити там повноцінний санвузол. Ще не обійтися без утеплення та системи опалення.

Звичайно ж, усі ці роботи влетять нам у величезну копійчину. Навіть з огляду на те, що оплачувати ремонт буде не хтось один, а вся рідня. У її сина іпотека, плюс непрацююча дружина із трьома дітьми.

Ми з чоловіком теж  іпотечники. Тільки у нас одна дитина, і я працюю. Але зайвих грошей все одно нема. Свекруха, якій Олександра Володимирівна доводиться старшою сестрою, нещодавно вийшла на пенсію. Бо ж її вижили з роботи.

І зараз їхню сімʼю забезпечує лише свекор. Саме вони, оскільки частіше за нас спілкуються з Олександрою Володимирівною, і розповіли нам про її побажання. Потрібно сказати, що ми випали в осад. Та й син тітоньки, певна, теж.

Свекри самі за голову хапаються. Добре, попросила б кухонну техніку чи ювелірку, як раніше. До цього вже всі звикли. Але зараз їй подавай облаштування дачі.

За словами свекрухи, вона попередила сестру, що їхня сімʼя зараз таких витрат не потягне. Ми з чоловіком теж вирішили поговорити з його тіткою на цю тему. Обидвоє.

Чоловік не дуже рішучий, на відміну від мене. І його б тітонька могла б якимось чином прогнути. Добре, що це розуміє. А тут йдеться про наш сімейний бюджет, який і так урізаний.

Зателефонували гучним зв’язком і пояснили, що ми б і раді оплатити їй ремонт, але нічим. Запропонували вибрати якийсь подарунок. І тут тітонька почала пускати в хід маніпуляції, від яких мене знатно пересмикнуло.

– Ви там що, змовилися? Вже другий день чую, що ніхто не має грошей. Бачу, всім на мене начхати! Між іншим, мій Вася за життя мріяв утеплити нашу дачку. Тож ви всі зараз йдете проти його волі! – сказала вона.

Не сперечаюся, покійний чоловік Олександри Володимирівни міг мріяти про таке. Можливо, з подачі дружини. Вона ж за його життя, за словами чоловіка, крутила ним, як хотіла. Але зараз прикривати своє бажання нібито його останньою волею – це дещо блюзнірсько.

Чоловік, втім, ця маніпуляція не розчулила. І він почав виправдовуватись, докладно розписувати наші витрати. Скільки у нас йде на іпотеку, машину, їжу і таке інше.

Хоча я його намагалася зупинити жестами, він не заспокоювався. Не розумію, у чому проблема сказати “ні”? Нашого першого короткого пояснення цілком достатньо. Ну і що, що тітонька тисне на совість? Це її проблеми.

Тим часом, ця заповзятлива особа запропонувала нам продати машину та вкласти гроші з продажу у її дачу. Ось хто їй дало право вирішувати, як нам розпоряджатися нашим майном? Потім вона видала ще одну ідею взяти кредит. Не має значення, що в нас уже й так іпотека. І ще один кредит нам не під силу. У неї важлива дата, тому має значення тільки її “хочу”.

Тут я знову взяла слово і жорстко осадила тітку. Її ж методами. Вказала на її атрофоване сумління, раз вона у нас вимагає настільки дорогі подарунки. Хоча в курсі, що наші фінанси співають романси.

Тітка чоловіка не придумала нічого кращого, ніж розплакатися. Причому, раніше за нею не було помічено звички розігрувати дешеві драми. Мабуть, хапалася за останню соломинку. Аж надто сильним було її бажання покращити свою дачу за чужий рахунок.

Ще й привід знайшла якнайкращий – ювілей. Звикла, що їй ніколи ніхто не відмовляв у цінних подарунках. От і вирішила, що й зараз буде так само.

Тільки тітка чоловіка не врахувала, що в її колишніх подарунків та облаштування дачі зовсім різна ціна питання. Так, цацьки та техніка теж не були дешевими. Але на них цілком реально було підзбирати.

З дачею такий номер не прокотить. Ми були б мільйонерами, могли б дозволити собі такий щедрий подарунок. Але ми до них не маємо жодного стосунку. Тож нехай Олександра Володимирівна сльози ллє, скільки влізе. Грошей від цього більше не стане. Зрештою, я натиснула “відбій”. Тому що в подальших розмовах не було жодного сенсу.

Напевно, тітку чоловіка не треба було особливо балувати в принципі. Можливо, була б поміркованіша у своїх апетитах. Але я не лізла. Вона ж свого часу регулярно допомагала свекрусі.

Брала до себе чоловіка, коли він був маленьким. У тому числі на ту саму дачу. І він їй за це вдячний. Та й тітонька, мабуть, регулярно нагадує про це. Не просто так чоловік не може їй і слова поперек сказати.

Пізніше з’ясувалося, що Олександра Володимирівна намагалася змусити влізти у кредити і свого сина. Прямо як нас. Але ніхто не захотів ризикувати.

І тепер тітонька урочисто на всіх образилася. Звісно, ​​ні про яке відзначення ювілею більше не йдеться. Вважаю, воно і на краще. Грошей буде більше. Так само як і нерви.