Тільки ставши дорослою я зрозуміла, чому мама раділа татовим відрядженням

Народилась  і виросла я в маленькому містечку. Я була єдиною дитиною  в сім’ї. Коли я була маленькою, тато дуже часто їздив у відрядження. Тоді я ніяк не могла зрозуміти причину радості мами, коли батько їхав. Мені здавалося, що так не повинно бути, це суперечило сімейному щастю. Але таємниця розкрилася через багато років по тому.

Не можу назвати свою сім’ю найправильнішою і міцною, але саме так вона виглядала для всіх навколо. Батько тримав усіх у суворій дисципліні, ділитися нюансами виховання і життєвими пріоритетами було категорично заборонено. Мама не мала права навіть просто вийти за хвіртку, привітатися з сусідкою або обмінятися парою звичайних для людей фраз.

За покупками вони їздили завжди разом, по хліб і якісь дрібнички в магазин бігала я. На роботу  тато маму  не відпускав. Вона більшу частину їхнього спільного життя провела вдома, при чоловікові.

Зараз таку поведінку я вже впевнено можу назвати не зовсім нормальною. Батько володів якоюсь патологічною ревністю до всіх і всього на світі. Тому мама вважала за краще навіть не дивитися телевізор, коли він був удома. Більшість цікавих подробиць мені не відомі, адже не можна розглянути очима дитини дорослі відносини та зрозуміти причини такої поведінки батьків.

Так само мені не було зрозуміло, чому тато їде у відрядження, а мама радіє. Дитиною я не розуміла її поведінки, але ці дні або тижні пролітали в гарному настрої, з маленькими подаруночками та поїздками в міський парк. Обов’язково заздалегідь обговорювалося те, що батько не повинен нічого знати.

Так вони прожили понад шістнадцять років, поки батько не захворів. Розуміючи, що мамі скоро доведеться самостійно тягнути всю сім’ю на собі, він змирився з думками про вихід на роботу. Так мама змогла повернутися до своєї професії. Добре, що вона всі ці роки підтримувала хоч якісь стосунки з колишніми колегами. Вони й допомогли у важкий час.

Звикнути до того, що мама кожен день відлучається від домашніх справ, та й просто ходить на роботу, батько не міг. Часто чули необґрунтовані закиди, нібито вона там може приділяти увагу іншим чоловікам. Це природно, адже мама перукар. До неї приходять не тільки жінки, а й чоловіки підстригатися.

– Мамо, якби у тебе був ще один шанс змінити все життя, ти не виходила б заміж за тата? – одного разу я запитала.

– Ну звичайно б вийшла, можеш більше і не питати. – впевнено відповіла мама.

Вона просто його дуже  любила, але потребувала невеликому відпочинку від пильної уваги.