Тільки після втрати практично всього, я зрозуміла, що радіти можна від самих різних дрібниць

Коли в моєму житті було все і навіть трішки більше, то я цього не помічала … Не помічала люблячого чоловіка поруч, не помічала цікавої роботи, не помічала смачної їжі та солодкого вина … Я не помічала нічого. Мені хотілося чогось більшого. Я не можу описати словами цього почуття … Мені потрібно було більше. Чого? Сама не знаю.

І тільки після втрати практично всього, я зрозуміла, що радіти треба (а головне – можна) від самих різних дрібниць.

Радіти можна смачному пломбіру за 15 гривень, сміху дочки, міцним обіймам, цікавій книзі та теплому повітрю.

Потрібно часом зупинитися і насолодитися миттю. Насолодитися тим, що у тебе є. Насолодитися поки не пізно.