– Тільки ляпни що-небудь! Ноги твоєї в моєму домі не буде, зрозуміла? І внучку бачити не будеш.

Ми з чоловіком познайомились на роботі. Працювали в сусідніх офісах і випадково зіткнулись в ліфті. З того дня у нас почався бурхливий роман.

Від пишного весілля я відмовилась і ми вирішили просто  розписатись. Коли ми з чоловіком тільки вирішили з’їхатися, я була приголомшена пропозицією його мами.

– Я сама з донькою живу, з дитиною їй допомагаю. Моя квартира – пустує. Навіщо вам гроші витрачати, знімати? Заїжджайте і живіть, ось ключі. Марина Олександрівна, посміхаючись, вручила нам в’язку ключів.

Варто було нам розпрощатися з нею, як чоловік одразу сказав:

– Ми туди не поїдемо.

– Чому? – поцікавилася я.

– Віка, мама не просто так до моєї сестри переїхала. У неї борг за квартиру. Там немає гарячої води і електрики. – пояснив чоловік.

– Ну і що? Оплатимо, підключимо. Тим більше, ти сам говорив, що у твоєї мами фінансові труднощі. Міг би й допомогти мамі з оплатою комуналки.

– Я і допомагав! Я кожен місяць їй гроші давав, щоб мама за квартиру платила. А вона ці гроші моїй сестрі віддавала, на дитину. Чому я повинен знову платити за те, що вже оплачував? – обурився чоловік. – Кохана, зрозумій:  варто нам туди заїхати та все підключити, як мама відразу туди повернеться. Ми знімемо квартиру, це більше не обговорюється.

– Все зрозуміла. Ключі тільки мамі своїй віддай назад.

З доводами чоловіка я погодилася – йому свою маму краще знати. Ми знайшли симпатичну однокімнатну квартиру недалеко від роботи, віддали заставу, оплатили за перший місяць і заїхали.

Через два тижні почалося «промацування грунту». Мені написала його сестра: «З телефону сидиш? Світло підключили чи що? Молодці!». Відразу після цього, чоловікові зателефонувала Марина Олександрівна:

– Синку, у нас воду гарячу відключили. Ми сьогодні ввечері митися до вас приїдемо.

– А ти звідки нашу адресу знаєш? – запитав чоловік.

– Як звідки? – здивувалася свекруха. – Я там майже все життя прожила!

– Ой, мамо, забув тобі сказати – ми з Вікою квартиру зняли. Я тобі ключі від твоєї квартири завезу днями. Прости, зовсім з голови вилетіло.

– Тобто, у мене вдома все ще немає ні світла, ні гарячої води? Я правильно зрозуміла?

– Так, мамо, ти все правильно зрозуміла.

– Ну що ж. Все з твоєю дружиною зрозуміло. – сказала Марина Олександрівна і кинула трубку.

Ми з чоловіком здивовано переглянулися. Так, розмову я чула – поруч з чоловіком на дивані лежала, ми кіно дивилися. А динамік біля телефону – гучний.

На наступний день, чоловік відвіз свою матір ключі від квартири. А повернувся весь засмучений. Від питань відмахувався, вечеряти виявився, відразу спати завалився. «Я так і знала, що ти маму з братом посварити хочеш, тварюка ти остання» – нове повідомлення від сестри чоловіка нічого не пояснило, а все тільки заплутало.

Я поговорила з чоловіком. Він відповів коротко:

– Вони вирішили, що не хочуть тебе приймати.

Після цього, я майже три роки не бачила ні свекруха, ні зовицю. Чоловік заборонив їм приходити до нас додому і не брав мене з собою до них в гості. Два місяці тому я народила доньку. І ми захотіли влаштувати невелике свято. Вирішено було запросити хресних дочки та моїх батьків, а мама і сестра чоловіка були під питанням. Випадково я почула, як чоловік розмовляв по телефону. Як я зрозуміла – зі своєю мамою.

– Тільки спробуй мені дружину засмутити! Тільки ляпни що-небудь! Ноги твоєї в моєму будинку не буде, зрозуміла? І внучку бачити не будеш. – вимовляв чоловік своїй співрозмовниці.

Ми накрили стіл, красиво одягли нашу дочку і стали чекати гостей. Родички чоловіка запізнилися. Зовиця прийшла зі своїм 6-річним сином. Вони вручили нам подарунки:- 4 баночки дитячого сирка і крем під підгузник, половинку тюбика.

– Це ще після мого Василя залишилося, хороший крем! – кивнула мені зовиця

. А свекруха зі мною навіть не привіталася – відразу повз пройшла, до ліжечка, де спала її внучка. Розмова за столом не клеїлася – зовиця зі свекрухою переморгувались і постійно перешіптувалися. Варто було кому-небудь з гостей побажати щастя-здоров’я нашої дівчинці, як вони починали сміятися. А коли моя мама вручила свій подарунок – гарне платтячко і набір косиночок, свекруха скривилася і сказала:

– Я б для своєї внучки теж розорилася. Шкода, що у мене тільки один внук. Відразу після цих слів, мій чоловік підійшов до своєї мами, взяв її під лікоть і ласкаво сказав:

– Мамо, тобі пора.

І тут свекруху прорвало. Як вона мене, виявляється, ненавидить. Вона кричала, що через мене вона все ще живе у дочки й не може повернутися до себе додому. Тому що кілька років тому саме я заборонила її синові оплачувати ті борги. І вони до сих пір не погашені, уявляєте? Марина Олександрівна кілька років пестить і плекає цю надуману образу. І саме тому – внучка їй не внучка.

Чоловік вивів свою маму з нашого дому. Зовиця, схопивши свого сина, сама слідом вирушила.

– Не хвилюйся, більше вони тут не з’являться. Я дав мамі шанс, але вона його благополучно прос..ла. – обняв мене чоловік.