-Тату, ти ж не підеш?…
Ірі прийшлось взяти на роботі лікарняний. Її син Сашко захворів і йому було дуже погано. Хлопчик мучився в маренні всю ніч. Температура сорок трималася вже третій день. Лікар швидкої, який зробив укол хлопчикові, радив лягати в лікарню, але Іра підписала відмову від госпіталізації. Жінка пояснила це тим, що вдома і стіни лікують.
Володя з Ірою по черзі спали, їли й робили свої справи. Володя при цьому ще й на роботу ходив, але турботу про сина з себе не знімав. Ось і зараз, відправивши свою стомлену дружину спати, він сидів біля ліжка сина, періодично міняючи вологу ганчірку з чола. Хлопчик раптом різко сів на ліжку і, дивлячись в нікуди, чітко промовив: “Папа, не йди!”.
Чоловіка немов відром крижаної води облили. Син зараз потрапив в саму точку. Буквально пів року тому у Володі з’явилася інша жінка. Причому та, яку він раніше не помічав. Його колишня сусідка по сходовій площадці – Людмила. Зустрілися вони випадково, в кафе, де Володя як зазвичай обідав. Розговорилися про життя і якось непомітно опинилися в одному ліжку. Потім ще раз і ще.
Володя дивився на дружину і намагався до неї що-небудь відчути, але на жаль … Перед очима вставало таке бажане, доглянуте тіло Людмили, а на живіт дружини, весь в розтяжках, чоловікові не хотілося і дивитися. Буквально через два місяці їх зустрічей, Люда стала вмовляти чоловіка залишити дружину і зажити щасливо з нею.
Володя і сам про це почав подумувати. У дружині його раптом стало дратувати все – від її голосу, до одягу. Йому хотілося розірвати це коло непотрібних для нього зобов’язань і красиво піти геть. Але ось як зробити це красиво …
А тут ще й Сашко захворів. Батькові доводилося більше часу перебувати вдома, що, звісно ж, його нової пасії абсолютно не подобалось. Вона надзвонювала йому постійно, ставлячи часом в незручне становище. Ніяк Люда не могла зрозуміти, що син йому дуже дорогий. А тут ще й Сашкові привиділося те, що хотів здійснити його батько. Чоловіка розривало від думок як вчинити.
За ці короткі три дні, які син хворів, він став розуміти, що те, що у нього відбувається, вірніше, відбувалося, з Людмилою – удаване. Володя прекрасно бачив, як дружина піклується про сина. Що вона як була, так і залишилася такою ж добрим і чуйною людиною, якою він її пам’ятав в день їхнього знайомства. Сашко знову застогнав і розплющив очі.
-Тату, ти ж не підеш?, – запитав він, дивлячись сумними очима на Віталія.
-Що ти, синку, спи, – відповів чоловік і притиснув дитину до себе.
Незабаром прийшов час чергувати біля ліжка дружині. Але Володя не поспішав її будити. Він раптом відчув до неї щемливу жалість і ніжність. Нехай поспить, їй ще цілий день чергувати, поки він на роботі буде.
В обід він знову зустрівся з Людмилою в тому самому кафе. Жінка стала відразу ж пред’являти йому різні претензії, але він різко її обірвав.
-Люда, ти прекрасно розумієш, що Нас немає. Є Я і Ти і у нас різні дороги в цьому житті. А то, що було … розважили один одного, не більше , – сказав чоловік.
Розгнівана Люда пригрозила все розповісти його дружині.
-Вона і так все знає, – несподівано сказав Володя.
Він був в цьому абсолютно впевнений. А ще був упевнений, що така розумна, добра і чуйна жінка, як його дружина, обов’язково його пробачить. І він обов’язково виконає обіцянку, дану синові. Ніколи не піде і не кине їх …