Такого ставлення я не хотіла терпіти, а тому вигнала сина з невісткою з квартири

Я вже стомилась читати в інтернеті різні історій про те, які свекрухи – холоднокровні, егоїстичні та безсердечні  монстри. Можна подумати, що як тільки син стає дорослим, його мама автоматично стає якоюсь неадекватною особою.

Дуже прикро, що більшість дівчат, які активно поширюють такі історії, навіть не замислюються про те, що в ситуації, що склалася, найчастіше винні вони самі. Вони просто не хочуть подивитись на все зі сторони.

Свого сина я виховувала одна. Чоловік пішов від нас, коли синові було п’ять років. Наскільки це було важко, не передати словами. Але, я впоралася. Пощастило, що син з дитинства був самостійним і відповідальним хлопчиком.

Коли він вирішив жити разом зі своєю дівчиною Іванкою, я не перешкоджала. Вирішили й вирішили. Це його відносини, голова на плечах є. Якщо його ця дівчина влаштовує, то мені залишається тільки прийняти її. Це його життя і я не буду в нього втручатись навіть тоді, коли воно мені не подобається. Головне, щоб син був щасливий.

Проживши рік разом, Іванка стала все частіше говорити про весілля. Причому, весілля вона хотіла за всіма традиціями. З великою кількістю гостей, дорогою і красивою сукнею, лімузином та неодмінно, з весільною подорожжю.

Але син сказав своє категоричне ні. На таке весілля він не заробив, а брати кредит на одноразову сукню і на те, щоб нагодувати купу малознайомих йому людей, він не буде та вважає подібні свята викиданням грошей в унітаз.

Іванка, звісно, ображалася, навіть пробувала скандалити, але нічого не вийшло. Зрештою, вона погодилася просто розписатися та відзначити цю подію в колі найближчих.

Ще трохи поживши на знімних квартирах, молоді напросилися жити до мене. Під приводом, що в цей час, будуть збирати на своє, власне житло.

Квартира у мене двокімнатна. У маленькій кімнаті оселилася я, а у великій оселилися молоді, де Іванка відразу ж почала встановлювати свої порядки. Переставила меблі на свій розсуд, перефарбувала стіни, деякі мої речі віднесли в гараж.

Так ми й прожили разом пів року, до мого дня народження. У мене був ювілей, і я вирішила відсвяткувати його вдома, в колі рідних та подруг.

Стіл вирішила накрити у великій кімнаті, на що отримала категоричну відмову від невістки. Вона заявила, що це їх кімната, заходити туди, а тим більше водити гостей я не маю права, оскільки там знаходяться її речі. Скандал вийшов грандіозний! Але останнє слово, було за мною.

У день ювілею Іванка ходила чорніше хмари. Відмовилася допомогти мені з приготуваннями та всім виглядом показувала, що вона страшенно ображена.

Під час святкування, розмова зайшла про те, які у молодих плани на майбутнє і як скоро вони планують дітей. Що тут почалося! Іванка заявила, що з такою свекрухою як я, ні про яких дітей мови бути не може. Що допомоги від мене немає, що вона навіть не змогла власне весілля нормально відсвяткувати – я не захотіла їм допомогти.

Хоча, яким боком тут я, взагалі не розумію. Син сам приймав рішення і ми про це з ним практично не розмовляли. Це його життя і не мені в нього втручатись.

Загалом, на наступний день, я оголосила синові, що жити вони зі мною не будуть! Термін на пошуки нового житла дала тиждень. Антон це сприйняв цілком спокійно. Знайшов квартиру, зібравши всі свої речі та прихопивши дружину, швиденько з’їхав.

Зараз син часто ночує у мене і все частіше заводить розмови про розлучення. Іванка ж, вкрай ображена, пише в соцмережах всім моїм знайомим, яка я погана свекруха, що я вигнала їх на вулицю, і що через мене розвалюється їх шлюб.

Ось тепер самі поміркуйте, хто з нас має рацію, а хто ні.