– Так він їй зовсім не рівня! Через рік розлучаться! – говорили всі навколо, але…

Моя двоюрідна сестра Ліда за «принцами” не ганялася ніколи. Взагалі вона ще зі старшої школи була стурбована кар’єрою і про заміжжя навіть не думала. Саме тому й очікувань стосовно майбутнього чоловіка  у неї ніколи не було і серйозних стосунків вона намагалась уникати, адже на першому місці у неї була робота.

«Планку» очікувань їй нав’язували всі родичі та знайомі:  «Красуня і розумниця, від чоловіків відбою не буде!»; «Такій хто попало не потрібен! Не той рівень! » І все в такому дусі.

Зі своїм майбутнім чоловіком Ліда познайомилася в таксі. Викликала машину в аеропорт. Водій виявився дуже приємним і симпатичним хлопцем. Розважив її розмовою, але не був нав’язливий. Не слухав блатняк по радіо, не курив в машині, не ганяв як знавіснілий. В цілому залишив приємне враження. Через пару тижнів їй знову треба було таксі і, як це не дивно, на її замовлення приїхала та ж сама машина з тим же водієм. Може доля?

Він їй залишив свій номер телефону на випадок, якщо їй знову потрібно кудись їхати. Вона кілька разів скористалася його послугами, ну і якось само собою у них закрутилися відносини, які через півтора року привели до весілля.

Ліду не бентежило те, що чоловік у неї простий таксист, зате більшість знайомих і рідних неабияк здивувалися її вибору.

– Так він їй зовсім не рівня! Через рік розлучаться! – запевняли всі навколо.

Однак уже п’ять років вони разом, розлучатися не збираються і навіть народили дитину. Звісно, чоловік Ліди не може похвалитися престижною професією і кар’єрою, але поганим чоловіком і батьком він від цього не став.

Він абсолютно не п’є (робота не дозволяє), не курить, працьовитий і навіть не дивлячись на повну зайнятість намагається допомагати дружині вдома в міру своїх можливостей. І квіти їй дарує, і подарунками балує, і на відпочинок грошей не скупитися.

У нього є освіта, але за фахом він пропрацював недовго. Почав таксувати для додаткового заробітку, а потім виявилося, що таксі приносить йому більш-менш непогані гроші і кинув основну малоприбуткову роботу.

Що найсмішніше, через якийсь час з’ясувалося, що чоловік однієї знайомої, яка обурювалася вибором Ліди, заробляє на своїй посаді провідного економіста стільки ж, скільки чоловік Ліди у своєму таксі. При цьому чоловік тієї знайомої вважає себе казна-яким героєм-добувачем, який після роботи завалюється вдома на диван перед телевізором і навіть не думає допомагати дружині. Не чоловіча це справа! Дружина його давно закрила очі на те, що чоловік і про 8 березня забуває, і про День народження, зате вона пишається тим, що вона одружена з провідним економістом, а не як Ліда, за таксистом.

Престиж професії, звісно, справа хороша, але все-таки відносини будують з людиною, а не з записом в трудовій книжці. Як вважаєте?