-Так ти вдома частіше бувай і не треба буде сусідку кликати!

Микола вже три роки одружений, однак його шлюб важко назвати щасливим. Дружина, мабуть, зовсім не нагулялася в цьому житті. Любить його дружина  вийти з дому під яким-небудь приводом і зникнути. Нагуляється, нашляєтеся і приходить додому як ні в чому не бувало. А він змушений весь цей час за дітьми стежити.

Одній доньці п’ять років, а другий тільки два. Добре, що на тижні дитячий садок працює, відводить туди дочок і голова до вечора не болить, а от у вихідні це щось.

Мама його сидіти не хоче, вірніше з молодшою-то вона залюбки згодна сидіти, а ось старша йому не рідна дочка, це дружини від першого шлюбу. А теща живе в іншому місті, вона, звісно, може приїхати з внуками посидіти, але це треба заздалегідь домовлятися.

Два дні тому його дружина пішла погуляти з собакою і знову загубилася на кілька днів. Ось і сидить Микола наче прив’язаний вдома на вихідних, не те, що відпочити на риболовлі не може, а взагалі тільки про дітей і може думати. Нагодувати, погратись, випрати, погуляти, спати укласти. Бувало пару раз запрошував до себе друзів в гості, але вони шумлять, а, дівчата лякаються і ревуть, теж не діло.

Але ж Миколі всього-то 26 років, хочеться ще погуляти. А сьогодні ось начальник подзвонив, підробіток запропонував. Послухав він начальника, послухав і сказав.

– Гаразд, зараз подумаю, куди дочок прилаштувати, передзвоню.

Тут він ляснув себе по лобі, згадав, що у нього є сусідка, а у неї син віку його молодшої дочки. Заглянув він до дівчаток в кімнату, переконався, що вони сплять ще і пішов до сусідки. На щастя, вони на одному майданчику живуть.

Сусідка якось відразу погодилася з дівчатками посидіти. Микола залишив їй гроші близько 300 грн, дав запасні ключі від квартири. Зайшов дочок поцілувати й помчав на роботу. Повернувшись ввечері нікого вдома не виявив, у сусідки теж ніхто двері не відкривав.

– Куди вони поділися? – думав він.

Прийшли вони всі тільки через годину, дочки його задоволені, сусідка з ними скаче, грається.

– Ну як? – запитав Микола у неї.

– Вони в тебе такі хороші! – вигукнула сусідка, – якщо що, звертайтеся, я з ними із задоволенням посиджу.

– Спасибі!

– Ах, так, зовсім забула, – сказала сусідка, – тут твоя дружина приходила, вона собаку у сусіда з першого поверху залишила, а сама сказала, що раз її тут не чекають, то вона назад піде і пішла.

– Зрозуміло, – засмутився Микола, – гаразд, ходімо, дівчата, додому.

Він дочекався поки дочки попрощалися з сусідкою і повів їх вечеряти додому, пообіцявши сусідці заглядати якщо що. Увечері зателефонувала дружина зі скандалом.

– Мене вдома немає добу, а ти вже бабу привів? – закричала вона відразу.

– Маша, це сусідка наша, вона за дочками дивилася, поки я на роботі був! – пояснив Микола.

– Знаю я таких сусідок, – кричала дружина, – а потім і за тобою дивитись почне.

– Так ти вдома частіше бувай і не треба буде сусідку кликати! – розсердився Микола.

– Ну ти взагалі нормальний, ще й погрожуєш! Ну і живи зі своєю сусідкою, – крикнула дружина і кинула трубку.

Микола подивився на телефон, акуратно поклав його на стіл, щоб не кинути з усієї сили об стіну і пішов укладати дочок спати. Скоро, мабуть, доведеться знову покликати сусідку, раз дружина не збирається повертатися.