– Так це ж твоя квартира. Я тобі поставлю його безкоштовно. Сантехніку платити не доведеться

Моя знайома Настя розлучилася з чоловіком 4 роки тому. У Насті своя двокімнатна квартира, в якій вона живе з 8-річним сином. У неї хороша робота і заробляє вона пристойно.

Познайомила її колега з чоловіком, охарактеризувала з позитивного боку: не п’є, не курить, свою невеличку справу має, квартира є, машина теж. Познайомилися, стали зустрічатися, через деякий час переїхав чоловік до Насті, стали жити разом.

Давно Настю не бачила, зустрічаю, питаю, як справи. Настя каже, що знову одна.

– Чому? Начебто такий чоловік позитивний, без шкідливих звичок.

– Ну так. Тільки він  жмот рідкісний. – відповідає Настя. – Спочатку думала, що просто економний, а потім зрозуміла, що самий нахабний жмот.

І розповіла Настя кілька ситуацій.

“Коли він запропонував разом жити, то навіть зраділа. А він до мене переїхав, а свою квартиру здав, гроші собі на рахунок перераховував. Говорив, що це він на весілля нам відкладає. За мою ж квартиру я платила сама. Продукти теж майже завжди я купувала. Він купить раз в тиждень трохи сиру, цукерок якихось, які сам же і з’їдає.

Щоб сходити в кіно, або в кафе і мови не було. Тому що, за його словами, кіно можна і вдома подивитися, а в кафе невідомо чим нагодують, тому краще вдома приготувати та поїсти.

У сина день народження був так він шоколадку купив і все. Каже: «Ти ж знаєш, що я на весілля відкладаю». Син захворів, треба ліки купити, кажу, що у мене грошей вже немає, до зарплати ще три дні, дай грошей. А він відповідає: «Ну подзвони його татові, він же повинен про дитину піклуватися, а у мене все гроші на рахунку, залишилося тільки на бензин».

Якщо і дасть якусь суму, то треба повний звіт надати, куди витратила. І не дай Боже щось, на його думку, непотрібне або необов’язкове купила. Відразу повчання і настанови. Запитала його одного разу: «А коли ж весілля у нас?» Він відповів: «Ну а куди нам поспішати? Ще встигнемо».

В гості до друзів моїх пішли, кажу, що треба якесь вино купити та ще що-небудь до столу. Він в магазині довго вибирав, потім взяв пляшку найдешевшого. Я кажу, що однієї пляшки мало. Тоді він взяв вино в коробці й каже: «У коробці навіть краще. 2 літри, а коштує ще дешевше». Мені навіть соромно перед друзями було.

Поламався змішувач у ванній, треба купувати новий. Кажу:

– Я в цьому нічого не розумію, заїдь після роботи в магазин і купи.

– Добре.

Приїжджає увечері, дістає з пакета змішувач і чек мені простягає. Я питаю:

– А навіщо мені чек? Мені все одно, скільки він коштує.

– Так треба, щоб ти мені гроші повернула. Ти ж знаєш, що в мене кожна копійка на рахунку.

– А у мене, з того часу як ми разом живемо, взагалі грошей ні на що не вистачає. Так що ця покупка з тебе.

А він відповідає:

– Так це ж твоя квартира. Я тобі  поставлю його безкоштовно. Сантехніку платити не доведеться.

Тут у Насті нерви й не витримали, вигнала його разом з чеком і змішувачем, і згадувати не хоче навіть. Каже, що жила одній в сто разів краще, ніж з отаким от економістом.