– Так може ви до неї переїдете, раз вона така прекрасна у всьому?

Уляна з Іваном вже три роки одружені. Вони жили тихо, спокійно, без суперечок  і скандалів, вже притерлися в побуті. Вони обоє працювали та раділи життю. Він ремонтував побутову техніку, вона працювала масажистом в поліклініці та підробляла на дому.

Спокійне життя закінчилося, коли свекруха вирішила переїхати до них, не ближче, а саме, до них у квартиру. У неї помер чоловік, вітчим Івана і як вона сказала: “Мені було самотньо одній в місті, де все нагадує про чоловіка, а тому дорогі діти, не будете ви такі люб’язні, прийняти до себе бідну, хвору бабусю, до кінця її життя».

Від такої новини в Уляни ліве око засмикалося. Цю бідну, хвору бабусю вона тихо ненавиділа. Вони з Іваном поїхали з його рідного міста тільки через неї. Вони намагалися там жити, але хвора Тамара Сергіївна так часто відвідувала молодят, що навіть ніжно її люблячий син піддався на вмовляння дружини й переїхав в інше місто.

Тамара Сергіївна навіть зітхнути не давала молодий невістці, повна сил і здоров’я жінка, відвідувала молодих кожен день і радила, радила, радила … Свекрусі здавалося, що її невістка занадто молода і легковажна, настільки, що навіть не могла прибрати вдома і нагодувати чоловіка, тому мама приходила і переробляла все сама. Уляні тоді було двадцять два і робити вона, звісно, все вміла, але хіба з другою мамою посперечаєшся, так і терпіла, поки вони не переїхали, від гріха подалі.

Але мама і тут не відступилася, дзвонила в день не по разу, щоб дізнатися, як вони там без її турботи, «голодують, напевно», так вона її дістала, що Уляна перестала відповідати на телефонні дзвінки і відразу стала невдячною невісткою. Про це свекруха невтомно розповідала синові, але Іван прекрасно знав свою маму, тому пропускав її випади повз вуха і як міг згладжував гострі кути.

І ось, ця «мила жінка», мамою її називати в Уляни язик не повертався, переїжджає до них. Була б  воля Уляни, вона б її на поріг не пустила, тим більше квартира належала їй, але відкрито виступати проти матері чоловіка, вона не наважилася і приготувалася до найгіршого.

А воно не змусило себе чекати. До вічного невдоволення свекрухи Уляною, як господинею додалося ще й те, що вона працює вечорами, їздить по клієнтах, оскільки додому запрошувати пацієнтів не було ніякої можливості. Тамара Сергіївна відкритим текстом заявляла, що не інакше, як Уляна зустрічається з чоловіками, адже хіба порядна дружина буде їхати з дому вечорами.

Те, що Уляна заробляє вдвічі більше, ніж чоловік, свекруху не хвилювало, сама вона давно не працювала, колишній чоловік її забезпечував.

– Ви розумієте, Тамара Сергіївна, що ми з голоду помремо, якщо я не буду підробляти? – вкотре виправдовувалася Уляна, зовсім не  велика зарплата в лікарні, а в Івана теж копійки.

Навіть Іван заступався за дружину, але мама була впевнена у своїй правоті. За три місяці, ситуація в родині так загострилася, що пропозицію поїхати на курси підвищення кваліфікації Уляна сприйняла, як подарунок небес.

Повертаючись через два місяці, вона представляла, що її чекає вдома. Чоловік ніколи не відрізнявся акуратністю, а свекруха зображала з себе стару, хвору жінку, тому вдома теж особливо не старалася.  Як не дивно, вдома був порядок і навіть пахло чимось смачним, на її здивоване запитання, свекруха відповіла єхидно.

– А я сусідку, Наталочку попросила нам допомагати, поки тебе немає, та від тебе і так толку мало було, а вона така господиня, і пил всю прибрала, і готує, як тобі й не снилося, ось справжня дружина, не те, що ти …, так що вона тебе прекрасно замінила …

– А які вона пироги пече, – наминаючи це самий пиріг додав Іван, але помітивши лютий вираз обличчя  Уляни, замовк.

– Так може ви до неї переїдете, раз вона така прекрасна у всьому? – випалила Уляна і пішла в спальню, щоб тільки свекруха не помітила її сльози.

Їй було так прикро, стараєшся для них, догоджаєш, ну ладно свекруха, але чоловік… З Іваном вони, звісно, помирилися, але Уляна сказала:

–  Або я, або мама, вибирай, я не збираюся у своєму ж домі, вислуховувати гидоти на свою адресу … Нехай вона продає свою квартиру і купує тут, якщо не може одна, я їй навіть грошей додам, але терпіти у своєму домі її більше не буду …

Свекруха довго всім скаржилася на невдячного сина і злісну невістку, яка виганяє її з дому, але Іван зробив, як просила дружина. Купив мамі квартиру в центрі, подалі від них і велів, зайнятися громадським життям, або  ходити по музеях і виставках, а то вже дуже багато нерозтраченої енергії у старої, хворої жінки.