– Так би й сказала, що тобі грошей на мене шкода! – Образилася моя подруга, коли я сказала, що не прийду до неї на весілля

Я ось наче ще молода, але іноді вчинки моїх однолітків шокують настільки, що так і хочеться почати повчальну лекцію – молодь не знає ціну грошам і живе одним днем. У мене бабуся часом так бурчала.

Нещодавно моя хороша подруга оголосила, що виходить заміж. Нареченого я теж трохи знаю. Хоча ми зазвичай і спілкуємося суто своєю дівчачою компашкою, але майбутнього чоловіка вдалося кілька разів побачити.

Звичайний такий хлопець. Нічого надзвичайного. Не багатій і не жебрак. Самий звичайний.

Та й, якщо чесно, зараз роботу хорошу та високооплачувану знайти вчорашньому студенту не так легко. А у нашій компанії всім плюс-мінус двадцять три роки. Тож якщо у тебе є стабільна робота, то це вже плюс.

А із близьких подруг заміж ще ніхто вийти не встиг. І ось Ліля у нас перша! Вона нас усіх відразу запросила на весілля. Буквально наступного дня як їй було зроблено пропозицію. Тоді ще ні дати не було призначено, ні місця.

Ну, весілля та весілля, думала я раніше. Багато хто одружується, нічого незвичайного. Але днями Ліля зателефонувала мені, щоб у черговий раз поділитися хвилюючими клопотами підготовки до весілля. І починає дуже серйозно розповідати, що вони вирішили на весілля брати кредит.

Гаразд би просто кредит, але вона збирається це ярмо повісити на шию виключно собі. Тому що з’ясувалося, що нареченому кредит на таку суму не дають. У нього зарплата маленька та фірма, де він працює, ненадійна.

Я, звичайно, поцікавилася, а що це за сума така, що її навіть нареченому оформляти відмовилися. Подруга сказала, що чотириста тисяч. А для нашого міста це величезна сума.

– Ой, та чого ти хвилюєшся? Нам гості гроші подарують, ми з них більшу частину кредиту одразу погасимо. А потім уже потроху з рештою розрахуємось.

Чотириста тисяч на два дні гулянь? У мене в голові таких сум не вкладалося. Так на такі гроші можна і в ресторані посидіти, і машину купити, а на решту ще махнути на відпочинок. І все це замість того, щоб просто створити видимість багатства перед купою народу.

Але саме шокуюче в цьому те, що вона надумала на себе цей кредит повісити. До шлюбу! Хочеться тобі кредит на весілля, то візьми суму, яку ти можеш потім у разі чого одна потягнути. Або візьміть обидвоє, два кредити на менші суми.

Який сенс брати таку величезну суму, та ще й з умовою того, що у разі чого твій майбутній чоловік до цього кредиту жодного стосунку не матиме. Все це я озвучила своїй подрузі. Але отримала у відповідь тільки щось на кшталт: ми одне одного любимо.

– Та ти нічого не розумієш! У мене сукня лише коштує сорок тисяч. Ще йому треба костюм купити добрий. Плюс витрати на ресторан, фотографа, оператора та тамаду. Та й Діма теж витрачає свої гроші на весілля. Він сам закуповуватиме стрічки, кульки та торт.

Ось вже рівнозначні вкладення! Кредит у чотириста тисяч та кульки. Але далі була фраза, яка мене особливо вразила:

– До того ж ми список гостей вже склали. Ми ж не злиднів яких кличемо. Там усі нормальні люди. Повинні добрі суми подарувати. Так що даремно ти паніку розводиш. Ми із цих грошей кредит і закриємо.

Тут я попросила уточнити, яку суму наречена розраховує побачити в конверті? Адже я теж маю там бути.

– Ну, 400-500 в валюті.

– Знаєш, Ліля, я, мабуть, не зможу до вас на весілля прийти. У мене таких грошей вам на подарунок немає.

На що Ліля розпсихувалася і, сказала, що «могла б так і сказати, що тобі грошей на найкращу подругу шкода», а потім кинула слухавку.

Це що ж виходить, я маю майже свій двомісячний заробіток у конверт скласти, щоб один раз смачно поїсти, потанцювати і в безглуздих конкурсах взяти участь?

Тепер подруга на мене образилася. Я на все це дивлюся з іронією. Добре, що зараз з’ясували все, а не на весіллі, коли б я прийшла зі своєю зеленою купʼюрою номіналом в сто одиниць, які планувала презентувати як подарунок.

Ось як дівчина розумію, що можливо хочеться гарного свята, як на балу у Попелюшки, але як доросла людина – в повному здивуванні такого масштабу для нашого маленького міста і невеликих зарплат.