– Та щоб я ще комусь допомогла після ТАКОГО!

Подружка моя недавно розповіла мені історію, яка трапилась з нею. Вона їздить на громадському транспорті, на щастя, до роботи не далеко, а з паркуванням у нас в центрі дуже погано, тому простіше на маршрутках.

Їздять у нас тут такі міські великі автобуси, ось вона на одному з таких і добирається до роботи. Загалом, забралася вона в автобус, сидячих місць не було, та їй і не треба особливо. Стоїть, дивиться у віконце.

На наступній зупинці в автобус намагається влізти молода мама з коляскою. Це непросто, тому що в автобусі три сходинки. Колеса впираються, коляску їй однієї не витягти, явно допомога потрібна. Весь автобус, за доброю традицією, вдає, що спить. Ну моя подруга недалеко від входу стояла, спустилася матусі допомогти.

Загалом, коли вони підіймали коляску, одне з передніх коліс коляски, якраз з того боку, який тягнула моя подруга, хрясь! – і відвалилося. Що тут почалося …

Молода мама почала кричати на весь автобус, звинувачуючи мою подругу в псуванні майна, вимагала компенсувати їй поломку, інакше з автобуса не випустить. Кричала так, що дитина почала ревіти.

Моя подруга витягла швиденько 200 грн і віддала крикливій матусі, аби та перестала кричати.

В результаті всього цього дійства моя подруга проїхала свою зупинку, їй довелося повертатися, через що вона запізнилася на роботу. Вона довго сиділа в офісі та в себе приходила. «Відмінний» початок тижня.

– Та щоб я ще комусь допомогла після такого! – написала вона мені в месенджер. – Хочеш людям допомогти, а отримуєш тільки відро помиїв на голову!

Правильно кажуть: ініціатива карається. Хочеш допомогти, а в результаті опиняєшся винуватою. Але чи винна моя подруга в тому, що та матуся вирішила заощадити на дитячій колясці та купила дешеве китайське фуфло? Не повинні у нормальних колясок так запросто колеса відвалюватися. Це я як мама говорю.

І ось як бути в таких випадках? Взагалі не допомагати та удавати, що «моя хата з краю»? Якось недобре. Але і бути потім винною теж не хочеться.