Син знайомої розбив наш акваріум, провав документи, а винною зробили мене. Він ж дитина…
В той день у мене був вихідний і я вирішила зайнятись домашніми справами. Протерла пил, помила вікна, закинула продукти в мультиварку і сіла за комп.
Несподівано подзвонила знайома, з якою не бачилися близько пів року.
– Ой, привіт, ти вдома, як здорово, ми тут з Матвієм гуляємо біля тебе, зараз заскочимо.
– Ну гаразд, кажу, заходите, але у мене не прибрано.
Хвилин через п’ять дзвінок в домофон, відкриваю, зустрічаю, проходимо на кухню. Матвій – син моєї знайомої, йому п’ять років. Він ще той непосида, все шукає собі заняття. Сидимо на кухні, п’ємо чай, Матвієві в кімнаті включили мультики. Мама суворо його попередила, що б сидів тихо і нічого не чіпав. Проходить хвилин десять, чуємо з кімнати гуркіт.
Зриваємося з місця – Матвій стоїть посеред кімнати розгублений. Біля стіни на підлозі лежить розбитий акваріум, з нього відповідно виливається вода, і рибки намагаються знайти де їм далі плавати й що далі робити. Акваріум невеликий, всього на 50 літрів, в ньому ми з чоловіком тримаємо скалярій, барбусів, різних сомів.
Матуся відразу до Матвія, як ти, не забився, не поранився, почала його оглядати, я ж відразу в ванну за ганчіркою – не хотілося б сусідам ремонт стелі оплачувати. Стала прибирати, а Настя оглянувши сина, каже, що вони підуть, треба ще до дому доїхати встигнути без пробок.
Я у неї питаю, чи вона мені навіть не допоможе? Відповідає, шкода що так вийшло, але Матвій сильно злякався і їм треба додому, заспокоїтися.
Я намагаюся у Матвія поцікавитися, навіщо він поліз в інший кут кімнати до акваріума. Хлопчик каже, що він не спеціально, що він зробив літачок з паперу, літачок полетів в сторону акваріума і він хотів його дістати, але акваріум впав. Так, думаю, а літачок ти з чого робив, з якого паперу.
Матвій показує на шафу і каже, що там лежав листок, він подумав що непотрібний і зробив з нього літачок. Я з жахом розумію, що літачок був зроблений з нашого свідоцтв про шлюб, намагаюся тримати себе в руках, знайома заспокоює сина і йде до виходу.
– Ну не переймайся замовте дублікат, що такого то.
Відповідаю їй, що дійсно, засмучуватися якось неправильно, зробимо дублікат, а заодно купимо після її відходу новий акваріум, рибок, і оплатимо ремонт сусідці.
– Ну, нічого ж страшного не сталося, Матвій ще маленький, він сильно злякався, зараз треба лікарю його показувати, а це знову гроші, витрати… Та ти сама винна, нічого було акваріум ставити в кімнаті, від нього тільки пил. Ну ладно, зателефонуємо, – і зачинив двері, йде.
Я прибрала в кімнаті, сходила до сусідки, запитала, чи не протекло у неї, вибачилася. Добре, що швидко все прибрати змогла, на ремонт сусідці не довелося витрачатися.
Увечері від знайомої приходить смс-ка, що вони були у лікаря, Матвій сильно наляканий був, може навіть тепер заїкатися, лікарю вони за прийом віддали п’ятсот грн, а ліків різних накупили ще на тисячу.
Так і не придумавши, що їй відповісти, я додала її номер в ігнор. З такими краще надалі не спілкуватись.