Син вирішив одружитися на дівчині «не нашого кола». Що робити?

Одне з найзаповітніших батьківських бажань – щоб дорослі діти змогли створити щасливу сім’ю. Правда, діти, як правило, розчаровують батьків і вибирають собі абсолютно невідповідну пару.

Ця часта життєва ситуація, яка багатьма батьками сприймається як трагічна, має абсолютно різні сценарії. Іноді дуже непередбачувані і повчальні.

У знайомої дами горе: син надумав одружитися на дівчинці “не нашого кола”

Я дамі співчуваю, у мене в самої син, теж переживала б.

Але згадується одна Іванова.

Цю Іванову син поставив перед фактом – ось Марина і ми розписалися.

В анамнезі у Іванівській рідні доктор наук, два кандидати, хореограф, головний інженер, літературний критик, ведучий кардіолог і так далі.

А тут дівчина сумнівного походження і безсумнівно поганого виховання, батько на заробітках, мати доярка, освіта «маляр-штукатур», ні шкіри ні пики.

Відчуття, що доля націлилась, плюнула і потрапила.

Малярша, правда, вела себе пристойно, не видно її і не чути, так, зашурхотить щось в коридорі.

“Почекай, – говорила Івановій подруга Аріна, – ще обживеться, ще наплачешся”.

Восени син відбув у відрядження в Штати.

“Як уявлю, що в квартирі це опудало шморгає туди-сюди, хоч додому не йди”, – говорила Іванова подрузі Аріні.

До Нового року син повернувся, а в березні оголосив: по-перше, в Штатах йому запропонували контракт, по-друге, там же він зустрів Ніколь, по-третє, в четвер їх з маляршею розведуть, а в п’ятницю він відлітає. “Ти, мати, не хвилюйся, буду дзвонити”.

Поплакала, проводила, рукою помахала.

Малярша збирала свої манатки: дорожня сумка і пакет з супермаркету – все багатство. І вид як у побитої дворняги. Іванова пересилила себе і запитала: “Є куди йти?”

Малярша прошелестіла: “У гуртожитку через місяць ліжко звільниться, а поки мене дівчатка в свою кімнату пустять, на розкладачку”. Іванова подивилася-подивилася і сказала: “Через місяць і переїдеш, розпаковуйся”. І назвала себе ідіоткою. Що і підтвердила подруга Аріна.

Вранці “малярша” тікала, поверталася пізно, ледве жива, сіра від втоми. Намагалася сунути гроші за постій, гордо заявивши, що достатньо заробляє.

Так прожили три тижні і тут Іванову скрутило, раптово і всерйоз, півтора місяці в лікарні, ледве вибралася.

Син дзвонив кілька разів, говорив: “Ти, мати, тримайся, я тобі наше з Ніколь фото скинув – я, Ніколь і Ніагара”. Так собі Ніколь, нічого особливого, чи варто було…

Подруга Аріна відвідувала нечасто – сім’я, турботи . Малярша варила бульйони, морси, готувала курячі котлети на пару, вмовляла проковтнути ще ложечку.

“Підозріле мені це самаритянство, – говорила подруга Аріна. – Впевнена, що вона там не прописана ? Півквартири не відхопила? Котлетку їстимеш? Ні? Точно не хочеш? А то я прямо з роботи, голодна “.

Іванову виписали, малярша відвезла додому, допомогла піднятися на поверх, сама не зайшла, нема часу, відпросилася ненадовго. Чистота, ні пилинки, Іванова прочовгала на кухню, на столі записка.

«Світлана Павлівна, дякую. Обід в холодильнику. Одужуйте. М ».

Перевірила заначки, все на місці. Заглянула в кімнату сина – як і не було ніякої малярші.

Через тиждень Іванова пройшла по довгому гучному коридору, постукала. Три ліжка, стіл, під стіл засунута розкладачка. Сказала: “Ось коли побудуєш собі квартиру, тоді і переїдеш, давай збирайся і швидше, таксі чекає, лічильник цокає”.

У вересні поїхали купувати осіннє пальто, соромно дивитися, в чому дівчинка ходить і чоботи пристойні потрібні, в торговому центрі наткнулися на подругу Аріну. Подруга Аріна сказала: “Гарну прислугу днем ​​з вогнем не знайдеш, я-то знаю, а у тебе ще й задарма, спритно ти, Іванова, влаштувалася!”

“Це в тебе прислуга, а у мене невістка. Підемо, Маринко, нам ще сумку шукати і штани подивимося і я собі шарфик хотіла підібрати “.

Іванова каже, на перший внесок сама зібрала. “Ні копійки у мене не взяла, будинок ось-ось здадуть, шукаю хороші шпалери, їй ніколи, працює з ранку до ночі, недавно ледве притягла ноги, я відвернулася чаю налити, дивлюся – спить сидячи”.

Іванова каже: “Я вже змучилася, все думаю, молода, красива, господарська та ще з квартирою. Маринка – дівчинка недурна, але і розумним голову дурять, не повіриш, спати не можу, переживаю, щоб не попалася на гачок якомусь пустозвону або мерзотнику, кому-небудь не нашого кола… ”

Автор: drevo_z

За матеріалами: www.drevo-z.livejournal.com