Син подруги для моєї свекрухи завжди кращий, ніж власна дитина
Ольга ОЛександрівна вкотре жалілась синові з невістнкою на те, які вони неуважні і який молодець Ванюшка – син свекрушиної подруги.
Ваню ми з чоловіком ненавидимо усіма фібрами душі. Ще б пак, Ваня – той самий син кращої маминої подруги. Така собі суміш банкомату з суперменом, опора для мами і гарант її фінансового благополуччя.
«Ваня звозив Ліду на відпочинок!», «Іванко побудував Ліді будинок!», «Ваня вставив Ліді зуби!», «Ваня назвав молодшу дочку Лідою, в честь мами!». Ці та безліч подібних фраз переслідують нас з самого початку наших відносин. Ваня – молодець, безперечно. Ось тільки перед тим, як Ваня став успішною людиною, Лідія Марківна дуже постаралася: додаткові заняття Вані з репетитором англійської мови вона примудрялася оплачувати зі своєї скромної зарплати медсестри.
А щоб Ваня вступив до Київського університету, Лідія Марківна забрала до себе свою маму і продала її квартиру. За згодою бабусі, зрозуміло. Щомісяця переводячи Вані кошти на життя, Лідія Марківна працювала на двох роботах. Заради майбутнього сина вона працювала не покладаючи рук. Ваня вивчився, одружився на київлянці і почав будувати кар’єру. Блискуча освіта, відсутність необхідності знімати житло в столиці і постійна реєстрація – все це дозволило Вані швидко встати на ноги і почати заробляти.
Через шість років після закінчення інституту Ваня з дружиною і дитиною перебралися до нашого міста: контора Вані відкрила тут свою філію, якою Ваня керує. Зараз він намагається компенсувати матері всі роки поневірянь: відпустки, будинок, спостереження у кращих фахівців. У Лідії Марківни є навіть помічниця по господарству. Особисто я думаю, що жінка це все заслужила: вона не повинна була відмовляти собі у всьому, заради утримання дорослого сина під час навчання. Але вона це робила.
– Валера! Ну чому ти не можеш бути як Ваня? Чим я гірше Ліди? – любить запитувати Ольга Олександрівна.
А дійсно, чому вона гірше? У 18 років моєму чоловікові був виписаний пендель в самостійне життя. А після армії Валеру не пустили навіть на поріг рідної домівки. Ольга Олександрівна заявила синові:
– Я тебе що, дуба такого, ще годувати і утримувати повинна?
Валера кілька місяців прожив у друга, поки не знайшов роботу і не зняв кімнату. Весь цей час, поки ми з Валерою не купили квартиру в іпотеку, він платив матері за реєстрацію в її квартирі. Спочатку 500 гривень на місяць, поступово ця сума зростала і перед тим, як виписатися з квартири Ольги Олександрівни, вартість прописки в її квартирі коштувала 2 тисячі на місяць. Дізнавшись, що Валера знімається з обліку і прописується в нашу однушку, Ольга Олександрівна стала сперечатися:
– Навіщо? Не виписуйся, я тобі знижку зроблю!
Замість того, щоб забрати мене з пологового будинку, Валера мав відвезти маму на дачу. Це ж набагато важливіше. Після відмови Валера тут же був порівняний з Ванею, не на користь мого чоловіка і обізваний підкаблучником.
Образа Ольги Олександрівни була така сильна, що вона не з’являлася на порозі нашого дому півтора року. Приїхавши в гості і дізнавшись, що сина назвали Андрієм, вона засмутилася:
– Могли б і в мою честь назвати!!!
– Ольгою? Хлопчика?
– Чому Ольгою? Олегом! Схожі імена! – відповіла вона і зникла ще на півроку.
Образа і небажання бачити сина і його сім’ю не заважали Ользі Олександрівні дзвонити Валері, хвалитися Ванею і вимагати того ж. Неможливість «помірятися достоїнствами» з Лідією Марківною виводила мою свекруху з себе:
– Ліда з маленькою Лідочкою на південь їдуть, їм Ваня відпочинок оплатив. Я теж поїду, Андрійка мені дайте. І грошей. Як онука зі мною не відпустите і не оплатите? А ось Ваня …
За два з половиною роки свого життя Андрій бачив бабусю двічі. І я повинна була дозволити синові з’їздити з такою бабусею на відпочинок? З людиною, яку дитина знати не знає? Ольга
Олександрівна ображається, що Валера зовсім не такий, як Ваня, супер-син її найкращої подруги. Вона вважає, що точно так само, як Лідія Марківна, вклала душу в свого сина. Але Валера, на відміну від Вані, платить своій матусі чорної невдячністю. І не поясниш, що позитивний з усіх боків Ваня – плід великої праці і турботи Лідії Марківни. Що обидві жінки посіяли, то зараз і пожинають. Як любить говорити моя мама: «Всі претензії до виробника».