Син через суд вигнав маму на вулицю

У моїх сусідів двоє синів: Саша і Віктор. Ми з сусідом дружили ще зі шкільної парти. Вони жили в трьохкімнатній квартирі, а я в однушці.

Вийшовши на пенсію, сусід став часто хворіти. Сини в усьому допомагали батькові. Молодший син-Віктор одружився і поїхав з молодою дружиною жити в інше місто, куди то на півночі. Старшій- Саша, теж одружився і жив з молодою дружиною у своїх батьків. Але прийшов час і батько помер.

Після смерті батька, Саша почав умовляти маму, підписати довіреність на комунальні послуги, мовляв вона хворіє часто, а так він і рахунки оплачувати буде і в контори без неї  ходити зможе. Жінка підписала всі документи. Все ніби добре, молодець синок, платить завжди все вчасно.

Пройшло шість років і Саша почав вимагати всю квартиру в своє користування, мовляв я тут законний господар. Як же так подумала мама, але син показав документи, підписані нею в здоровому глузді і твердій пам’яті. Виявляється, тоді вона підписала не довіреність на оплату комунальних послуг, а подарувала сину квартиру. Звісно, жінка почала судитися з сином. Вона подала позов, що син, отримав дарчу за допомогою обману.

Після першого засідання Саша став побоюватися, що може програти суд і став наполягати на тому, що мати була при здоровому глузді і твердій пам’яті. На доказ, він приніс документи, підписані нею. В добавок, надав квитанції про оплату комунальних послуг, як власника. Бідна жінка могла в будь-який момент залишитися на вулиці. Зібралися всі родичі, щоб переконати Сашу не виганяв маму на вулицю, але він уперся і стояв на своєму. Моє житло, я тут господар і все тут. Після кількох засідань  Саша виграв суд.

Після суду, син вигнав матір, викинувши її речі в під’їзд. Вона поїхала жити в село, в старий батьківський будинок. Піч в цьому будинку, була напівзруйнована, а до криниці з водою було далеко, а тягати важко, не молода вже.

Молодший син, Віктор, дізнавшись про біду, яка трапилася з матір’ю,  приїхав і забрав її до себе.