Сиджу вдома, нікого не чіпаю. Раптом дзвонить телефон і після моєї відповіді молодий хлопець стривоженим голосом говорить…
Історію розповів мій друг, великий жартівник, тому не вірити йому не можу. Далі з його слів.
Сиджу вдома, нікого не чіпаю. Раптом дзвонить телефон і після моєї відповіді, молодий хлопець стривоженим голосом говорить:
– Віталій Батькович (називає мої правильні ім’я та по батькові)?
– Так!
– Я представник … банку (називає банк, в якому я обслуговуюся). За вашою картою пройшли підозрілі операції і ми були змушені заблокувати карту відповідно до Закону «бла-бла-бла» (далі “дуже розумні” слова і цифри). Вам необхідно прийти в офіс банку (які чесні), щоб розблокувати картку. Або, якщо хочете, можемо зробити це прямо зараз. Ви готові?
Я вже, звичайно, здогадався, що це обман. Але у мене був гарний настрій і багато вільного часу, тому вирішив над ними поприколюватися. Починаю зображати тривогу і хвилювання.
– Звичайно, готовий!
– Дуже добре! Вам потрібно пройти ідентифікацію. Для цього назвіть номер вашої картки. Це 16 цифр, вони знаходяться внизу карти (які ввічливі).
– Ой, – кажу, – у мене карта далеко. Я так хвилююся, у мене там близько 25 тисяч, я поки її знайду від хвилювання, раптом вона заблокується вже.
Після згадки про 25 тисяч, голос лже-співробітника став прямо таки солодким.
– Не переживайте, Віталій Батькович, ми зараз все швидко зробимо. Але для цього потрібна сама карта.
– Добре, – відповідаю я і починаю шуршати по столу, типу я її шукаю. Потім радісно кричу, – Знайшов! Що далі?
– Ще раз повторю, назвіть номер вашої картки. Це 16 цифр, вони знаходяться внизу карти.
Починаю диктувати їм навмання 16 цифр, блоками по 4, щоб не заплутатися. Вислухавши цю маячню, «банківський співробітник» продовжує:
– Тепер назвіть ваші ім’я та прізвище, так, як вони записані на карті, латинськими буквами.
Щоб запхати йому в глотку ласий шматочок глибше, кажу:
– А у мене картка не іменна. Там написано CARDHOLDER.
– Зрозуміло, дякую.
Так само я повідомляю «липу» про термін дії карти.
– Добре, Віталій Батькович. На лицьовій стороні карти ідентифікацію ми пройшли. Тепер переверніть її зворотною стороною, залишився останній крок ідентифікації. Назвіть, будь ласка, три цифри ідентифікаційного коду, які записані на смузі, де розташовується ваш підпис. Вона світлого кольору, приблизно посередині карти. Знайшли?
Тут я висловлюю подив у голосі.
– Смугу я знайшов. Але у мене тут не цифровий код, а буквений.
Ця інформація вводить мого співрозмовника в ступор.
– Не може бути. Там повинні бути цифри. Подивіться ще раз уважно, будь ласка.
– Чесне слово, – відповідаю я, – у мене тут замість цифр літери.
З сумнівом у голосі «лже-співробітник» говорить:
– Ну, добре, можливо бути ваш ідентифікаційний код записаний літерами. Диктуйте!
Я починаю диктувати.
– латиницею. X, Y і Й.
– Вибачте не зрозумів. Повторіть останню букву.
– Ну, така N англійська, тільки перевернута. І з карлючкою нагорі.
– Все одно не зрозумів, вибачте.
– Ну, тут написано під цим кодом, що, якщо хтось попросить назвати код карти, потрібно сказати йому «ХYЙ» тобі, а не код карти.
Тут до шахрая доходить сенс моїх слів. Вся його ввічливість вмить випаровується і він починає кричати на мене благим матом. Але я не слухаю вже його крики. Кидаю трубку і заношу номер в «чорний список».