Священник пояснив, чому багато людей на старості залишаються зовсім одні

Закінчилася епоха, коли по сім’ї судили про людину. Коли обов’язком кожного було шанувати старших і дбати про молодших.

Тепер кожен сам за себе, і немає незамінних учасників у команді. Літні люди стали дискомфортом. Діти – побічним ефектом. Якщо неприємно, не треба терпіти. Можна усунутись.

Складається враження, що міцна сім’я – символ важкого життя (епідемії, світові кризи, форс-мажор). Коли треба на когось спертися, тоді за неї й тримаєшся.

Щойно життя налагоджується, зникає здатність на компроміси. І немає жодного сенсу та стимулу продовжувати жити, об’єднуючись у спілки.

Одна жінка похилого віку любила збирати в себе гостей. Звала найрідніших – двох дочок із чоловіками, сина, дорослих онуків. Готувала так, що будь-який ресторан програвав.

Сидить ця компанія найближчих людей, кожен бажає мамі здоров’я, довгих років і частіше так збиратися.

А жінка скривилася і каже:

“Давайте вип’ємо мовчки і поїмо. Не треба фальші та вдавання. Моє довголіття нікому з вас не потрібне. Я ж бачу, що ви мене ледве терпите”.

Нікого такий поворот не здивував. У мами важкий характер.Поливає правдою, як крижаною водою. Вчить життя. Дає непрохані поради. Доводить до сліз онуку, яка не хоче виходити заміж та народжувати дитину.

Вона чудово знає, що ходять до неї не з власної волі, а через почуття провини. Мама все ж таки…

І з цієї причини їй таке ставлення до себе прощають. Вона абсолютно одна. Подруг немає. Сусіди її не люблять. Навіщо на неї злитися? Її треба жаліти.

І таких родичів – мільйони. Не радіють один одному, але й розірвати стосунки до кінця не сміють.

Чи є в таких зустрічах сенс та користь? Мені здається що є. Щоб з близької відстані, розглянути що таке нетактовність. Старість. Грубість. Побачити, що на тебе чекає. Бо яблуко від яблучка…

Чи має людина можливість все змінити? Не знаю. Але варто хоча б спробувати.

Якось священник під час проповоді сказав:

“Самотність – це остання стадія дорослішання людини. І цей час потрібно гідно пережити, нікого не бентежити своїми душевними переживаннями і втратами, оскільки вони неминучі будуть у кожного.

Грубо кажучи – нема чого говорити про слабкість, болячки і про самотність. Не кожному випадає щастя бачити дорослих онуків та правнуків… Цей період життя слід прийняти як Подарунок від Господа. Дай Бог, щоб тільки не підводило здоров’я і не бути в тягар рідним людям.”

Існує одне популярне висловлювання: “У суперечці народжується істина”. У суперечці народжується роздратування і навіть ненависть, а з цієї сумнівної матерії нічого хорошого виникнути не може.

Це процес взаємний, партнер не розуміє тебе, а ти не розумієш його. Загалом у нашому світі з розумінням великі проблеми: за великим рахунком, ніхто нікого не розуміє. Людина дуже часто не розуміє саму себе…

Зміна партнера не дозволяє вирішити ситуацію. Ті з нас, хто не хоче пристосовуватися до іншої людини, шукати компроміс, поступатися дрібницями, стають на шлях самотності.