Світлана попросила чоловіка провести подругу, а він не повернувся…

Cвітлана, яскрава, розумна і красива жінка, подружилася з колегою Катериною, котра в свою чергу була вдовою. Якщо подивитись на людину, у неї були відсутні усі характерні особливості які б могли виділити її серед інших людей.

Це зараз мати-одиначка звичне явище. Раніше це було рідкістю, не заохочувалося державою і засуджувалося суспільством.

Але в даному випадку усі говорили про Катерину: “Ну… не пощастило бідоласі, кому така потрібна? Мало того, що без сліз не поглянеш, так ще й самотня… Можливо їй і вдалось народити дитину, але ж у неї не залишається варіанту як жити без чоловіка до старості… ”

Загалом її не обговорювали, хоч і говорили. Швидше шкодували, намагалися допомогти. Ось і Світлана. Не просто подружилася, а реально взяла під опіку Катерину. Віддавала речі її дитині, допомагала в побуті, знайомила її з потрібними людьми, водила до знайомих лікарів, запрошувала в гості з приводу і без. Ну і звичайно, просила свого чоловіка допомогти у побутових питання, перенести важкі речі або ж лампочку поміняти і інше.

Чоловік Світлани Олег не мав бажання цього робити посилаючись на те, що він хоче жити своїм життям, а не шведською сім’єю, що не зобов’язаний, що йому заважає чужа людина в будинку, що після роботи він хоче диван і телевізор, а не допомагати іншим. Через це його почали соромити Світлана й рідні батьки, адже вони вважили, що нещасній жінці і так не пощастило.

І ось одного разу, темним, холодним, зимовим вечором, Катерина забігла до Світлани на хвилинку, але затрималася до самої ночі. І коли прийшов час йти додому, Олега попросили провести жінку до дому адже Світлана хвилювалась за безпеку подруги.

Олег не мав бажання цього робити. Пропонував переночувати у них – але ситуація цього не дозволяла, вдома ж дитина! Не маючи вибору він виконав прохання Світлани, але не повернувся. Через пару місяців розлучився з нею, а через рік у них з Катериною народилася дитина.